«Милосердні, як Отець», - свята місія у Красному

Деталі

Створено: Четвер, 29 вересня 2016, 08:31

З нагоди Року Божого Милосердя 18 - 25 вересня 2016 року в селищі Красному Буського деканату на прохання настоятеля храму святого пророка Іллі о. Стефана Жукровського і з благословення єпископа Сокальсько-Жовківської єпархії Михаїла Колтуна відбулася Свята місія «Милосердні, як Отець».

Місію провели отці Редемптористи разом із сестрами Пресвятої Родини: о. Петро Ковальчук, о. Віталій Олещук, о. Віталій Метельський, сестри Софія і Якинта. Ця особлива подія у житті місцевої громади притягнула до себе увагу не лише парафіян, але й мешканців навколишніх сіл.

СВІТЛИНИ

У неділю відбулася урочиста зустріч місіонерів і чудотворної ПРОСТРІЛЕНОЇ ікони Божої Матері Неустанної Помочі, а також Молебен до Божої Матері і вступна місійна наука про відновлення людської душі, яке необхідне у нашій подорожі до вічності.

Кожен день місії був присвячений певній темі і мав своє гасло, яке глибоко розкривали у науках проповідники. Місійні науки виголошувалися на богослужіннях зранку і ввечері. Протягом дня місіонери відвідували хворих по домах і в лікарні, проводили зустрічі з дітьми та молоддю в дитячому садочку і в школі. Щовечора відбувалися станові науки для окремих груп вірних: для чоловіків, для жінок, для людей похилого віку, для дітей, для молоді.

Кожен день тижня мав свою тему, яка виражалася  у цитаті зі Святого Письма.

Понеділок був присвячений темі Божої Любові: «Так Бог полюбив світ» (Ів. 3,16).

Вівторок проходив під гаслом: «Як же згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем Ісуса Христа» (1Ів.2,1). Того дня відбулося молитовне чування, присвячене Пресвятій Богородиці. Всі учасники своїми молитвами творили живу вервицю, яку символічно виражали свічкою — як тим світлом і теплом, яке повинно виходити від наших молитов і освітлювати і зігрівати тих, хто поряд з нами.

Середа свято Різдва Пресвятої Богородиці: «Я є Дорога, Правда і Життя» (Ів.14,6). Місійна наука про Пресвяту Богородицю як Ту, що допомагає нам прийти до свого Сина. Ввечері відбулася станова наука для чоловіків. Також була місійна наука про важливість Пресвятої Богородиці в нашому житті. Цього вечора вірні відновили свої обітниці, дані Богові в таїнстві Хрещення.

Разом із громадою УАПЦ та настоятелем їхньої храму о. Юрієм відбувся спільний похід до фігури Божої  Матері із чудотворною іконою Неустанної Помочі. Численна кількість вірних, які взяли в ньому участь, з піснями пройшли темною вечірньою дорогою, де в надзвичайно піднесеному настої склали свої молитви  до Пресвятої Богородиці за Україну і за мир. На завершення молитовного дня відбулася зустріч з молоддю.

Четвер був днем родини: «У Мені перебувайте – а Я у вас!» (Ів.15,4). Служилася Літургія за мир в Україні і відбулася станова наука для жінок. Ввечері – молебен до Христа Чоловіколюбця і місійні науки для родин.

Також відбулося відновлення подружніх обітниць, під час яких всі подружні пари мали можливість перенестись духовно в цей час, коли кожен з них складав ці слова клятви перед Богом і одне перед одним, заново усвідомити у собі відповідальність за іншу людину, з якою свого часу вирішили поєднати життя. Храм Пророка Іллі був наповнений не лише подружніми парами, які нещодавно обвінчалися, але й тими, які вже мають онуків і навіть правнуків. Багато сивочолих пар зі сльозами на очах відновлювали свої подружні обіти і в душі дякували Богові, що вони у вірності і любові змогли пройти цю життєву дорогу. Молодші подружжя просили Божої допомоги в цей нелегкий і дуже часто навіть підступний час для подружжя.

П’ятниця була присвячена покликанням до Богопосвяченого життя: «Хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого» (Мк.8,34). Відбулася місійна наука про монаше покликання, а ввечері – зустріч ікони із вмонтованими у неї мощами бл. Священномученика Миколая Чернецького. Перед іконою читалися молитви про оздоровлення. Згодом – місійна наука про священомученика Миколая Чернецького, помазання освяченою олією, діткненою до мощей.

Дуже багато людей пригадували, як вони ходили на могилу Миколая Чарнецького на Личаківському кладовищі просити допомоги, а після перенесення мощей до храму св.Йосафата – їздили туди. А сьогодні мають надзвичайну нагоду мати в своєму храмі такого великого заступника і помічника. Тому з глибокою довірою прикладалися до мощей, випрошуючи найперше миру для України, для себе і своїх родин.

Субота зранку була посвячена дітям: храм був наповнений дитячим щебетом, батьки навіть принесли своїх нещодавно охрещених немовлят. Їм було уділено Боже благословення. Ввечері молилися за померлих. «Хто в мене вірує, той навіть вмерши – житиме» (Ів.11,25).

Наближався час закінчення місій, у всіх було присутнє відчуття розлуки з місіонерами, які щиро і з любов’ю вели місійні науки. Вони по-свіжому відкривали правди Божі, допомогли людям відчути присутність Бога у щоденному житті. Кожна Літургія, кожне богослужіння, кожна проповідь дарували відчуття присутності Божого Милосердя, відчуття того, що кожен присутній в храмі є огорнений надзвичайною Божою силою. Ця сила виходила із кожного слова науки, із кожної молитви.

Неділя: «Ви – сіль землі» (Мт.5,13). На недільну Літургію зібралось дуже багато людей, які майже щодня відвідували місійні науки: зранку чи ввечері. На цю Літургію завітав і наш земляк переможець параолімпійських ігор по фехтуванню Антон Дацко. Люди зустрічали його із сльозами на очах. Цього дня вони зібрались найперше щоб подякувати Богові за Його опіку, прийняти Його у святому Причасті. Також люди щиро дякували місіонерам за те, допомогли заново переосмислити своє життя, багатьом допомогли отримати відповіді на болючі питання щоденного життя. А найважливіше, що місіонери дали відчути ту Божу любов, яка приготована нам у вічності. Також подякували о. Степану, пароху своєї парафії, що дбає про їхнє духовне вдосконалення.

Завершилися місії обходом з місійним хрестом довкола храму, який мали змогу понести всі по черзі: діти, молодь, матері, чоловіки. Хрест встановили біля храму. Власне цей місійний хрест місіонери й залишили для парафіян, щоб пригадував про науки, настанови і молитви, які відбувалися у храмі разом із ними.

Марія Жукровська