Пошук по сайту

Екологічні проповіді на Третю неділю Великого посту

Послання Апостола Павла до Євреїв 4, 14 – 5, 10.

14. Браття, маючи великого архиєрея, що пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. 15. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам; він бо зазнав усього подібно, як і ми, крім гріха. 16. Приступім, отже, з довір'ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і найти благодать для своєчасної помочі.

1. Кожен бо архиєрей, узятий з-між людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи, 2. щоб міг співчувати нетямущим та тим, що заблудили, бо й сам він ввесь у немочах, 3. і тому має як за людей, так і за себе самого приносити жертви за гріхи. 4. Достоїнства ж цього ніхто не бере собі, але той, хто покликаний Богом, як Арон.

5. Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, бо вона від того, який до нього мовив: Син мій єси, я сьогодні родив тебе. 6. Як і на іншому місці каже: Ти священик навіки по чину Мелхиседека.

“Маючи, отже, великого архиєрея, що пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання.”

Дорогі християни! Продовжується мандрівка Великим постом у напрямку до Воскресіння. Церква, як добра мати, допомагає та підтримує кожного у часі цієї духовної подорожі. Через правди Святого Писання, якими  просякнуті всі богослужіння, отримуємо підтримку, підбадьорення та правильний напрямок на шляху за Христом.

Хрестопоклінна неділя, на якій сьогодні в черговий раз зупиняємо свою увагу, - це не лише певний відрізок часу посту, не період, про який потрібно забути; це насамперед час певної зупинки-призадуми, застанови, аналізу пройденого та планування майбутнього.

Апостол третьої неділі посту (Євр.4.14-5.10) не розповідає нам про хрест Христовий, а веде мову про особу Христа, цим самим вказуючи, що, не знаючи Христа, не маємо можливості в повноті “узяти хрест свій і йти за Ним”. Тому вірним важливо в часі літургії слухати уважно і Апостол, і Євангеліє, щоб глибше зрозуміти послання Творця до свого створіння, щоб не тільки знати правди християнської віри, але й розуміти і шукати шляхи їх упровадження у власне життя.

З  перших рядків апостольського читання бачимо Христа, який показаний як “посередник між Богом та людиною”, а як правдива особа, яка, будучи людиною, не переставала бути Богом. Це яскравий приклад людині прямувати до спасіння через призму правдивого життя з Богом і в Бозі. Важливим моментом, що дасть змогу залишатися саме на Божому шляху, є заклик й основна думка послання Апостола Павла: ”...тримаймося твердо віровизнання”. Віровизнання є даром, який треба прийняти, щоб без вагання визнавати Бога перед світом, утілювати (знаходити) у своєму житті та вчинках.

З певністю можна ствердити, що постійне прагнення бачити Бога як Творця усього живого без винятку є втіленням прагнення до правдивого віровизнання. Бачачи Бога  егоцентрично, як творця лише людини, як це часто практикується у світі, ми заперечуємо Його Божество, історію сотворення світу та грішимо гордістю  щодо інших сотворінь. Якщо людина живе у такий спосіб, то вона не знає Бога і Його заповідей.

Три основні повчальні моменти апостола хрестопоклінної неділі можемо побачити між рядками писання як помічні інструменти для навчання правдивого християнського життя:

-  Говорячи про особу Христа, апостол Павло каже про потребу віри у Нього, віри, підтвердженої ділами (вчинками);

- Говорить про Христа-Первосвященика, але співчутливого до людини, який є завжди з нами, дбає про нас, розуміє наші слабкості та завжди підтримує;

-Якщо Христос, син Божий, як Первосвященик, співчуває нам, то і ми покликані бути Божими дітьми, співчутливими до інших та всієї сотвореної дійсності.

Важливу роль у спасінні людей мають священики, які покликані бути добрими пастирями, наставниками та помічниками. Дуже гарно та повчально говорить апостол Павло у посланні про служителя та наставника Божого для людей, який, за прикладом Христа ”.. узятий з-між людей, наставляється для людей у справах Божих ... за людей, .. і за себе самого повинен приносити жертви за гріхи”.

У нинішньому модерному світі поняття “гріховного вчинку” дуже часто безпосередньо стосується сотвореної дійсності, коли сучасна людина не розуміє і не думає про наслідки власних вчинків. Екологічний гріх зараховується до когорти важких, що кличуть до Бога про помсту. Перебуваючи в особливому часі покаяння та навернення, спілкуймося з Творцем через Святе Писання, слухаймо його слова, вчімося у наставників наших – і тоді побачимо люблячого Бога у всьому, що навколо нас.

Автор: о. Михайло Неїжмак - екореферент Донецького екзархату

Євангеліє від Марка 8, 34 – 9, 1.

34. Сказав Господь:

– Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною. 35. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та євангелія, той її спасе. 36. Яка бо користь людині здобути світ увесь і занапастити свою душу? 37. Що бо людина може дати взамін за власну душу? 38. Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того буде соромитися Син чоловічий, коли прийде у славі Отця свого зі святими ангелами. І сказав їм: – Істинно кажу вам: є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють царства Божого, що прийде у могучості.

Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?

У сучасному світі можна спостерігати дуже багато цікавих речей. З одного боку, дехто сьогодні говорить, що Церква, зокрема в Україні, більше не переслідується, ніхто більше не піддається тортурам, каторгам, нікого начебто більше не відправляють на холодні та голодні «Сибіри». З іншого боку, можемо спостерігати іншу реальність, у якій триває життя сучасних християн, тобто навіть на собі відчути багато прихованих форм переслідування християн у сьогоденні.

Нині існує багато різних ідеологій та навіть вірувань, які протистоять, прямо боряться з християнсько-євангельською парадигмою буття. Зокрема,  йдеться про ідеологію споживацтва, безвідповідального використання Божих дарів, природних ресурсів та надбань цілого людства. Такою є ідеологія споживацького способу життя, яка бореться та протистоїть християнським духовно-екологічним цінностям християнсько-євангельської парадигми буття.

Такого роду ідеологія пропонує сучасній людині відомий вислів: «Поділяй і володарюй», бо розділяє різні народи на дуже багатих, заможних і надзвичайно бідних, зубожілих, на успішних та лузерів, на сильних і слабких.

Але яку ж користь матиме людина, коли здобуде увесь світ, а занапастить свою душу?

Насправді, сучасна людина мало задумується над згубними наслідками, які нівечать Богом створений світ, спотворює образ і подобу Божу, безвідповідально ставиться до усіх Божих дарів, нещадно, по-хижацьки їх експлуатує для тимчасового власного збагачення.

На жаль, успішність, яку декларує та диктує сучасний світ, досить часто пов’язана з короткочасною егоїстичною вигодою, звичайною меркантильністю та бажанням матеріального збагачення за будь-яку ціну. Напевно, саме сьогодні ще не пізно задуматися над наслідками, результатом людського життя у Богом створеному світі, бо мета ніколи не виправдовує засоби.

Пригадую своє перше перебування ще юнаком в українських Карпатах. Саме тоді мене налякала думка про те, як нещадно, хаотично й безвідповідально вирубується український ліс. Досить часто бачимо великогабаритні вантажівки, переповнені деревиною, яка експлуатується заради тимчасової матеріальної наживи.

Можливо, така людина тимчасово чогось досягає, тобто збагачується, інакше кажучи, начебто підкоряє світ, але як при цьому руйнує свою безсмертну душу, свій образ і подобу Божу! У глобальному масштабі це взагалі немислимо, бо як можна пояснити той факт, що 80% природних ресурсів споживає 20% населення землі, а 20% природного добра припадає на 80% людей.  

Дорогі друзі! Нам потрібно завжди пам’ятати: коли Господь Бог створював наш світ, то закладав його на основі природних закономірностей. І тому сучасній людині варто навчитися співпрацювати з Творцем, жити відповідно до природних закономірностей нашого світу, бо це - запорука довгого, щасливого та безтурботного життя. Нам так важливо не занапастити свою душу, тобто життя, Боже створіння, а надати новий імпульс та заряд для нашої планети, щоб вона мала майбутнє.

Більше того, ми як віряни, сини та дочки нашого Творця, маємо навчитися по-християнськи боротися зі згубними споживацькими ідеологіями сучасності. Не слід боятися взяти на себе відповідальність за ту територію, на якій ми живемо.

Пригадую, коли вперше побував у Словаччині, то мене дуже здивувала чистота на вулицях міста Кошіце. Так само як і Україна, Словаччина – це колишня країна пострадянського простору, такого ж менталітету. Але коли я поцікавився у місцевої монахині, що є причиною такої чистоти, чи мають  вони добрі комунальні служби, які займаються цією роботою, то мені відповіли: ми не стали надіятись на когось, ми не чекали чиєїсь допомоги. Мешканці міста самі відповідають за чистоту, охайність тієї території, на якій вони живуть.

Як нам важливо сьогодні подбати про довгострокову перспективу української дійсності, нашої української душі, тобто віднайти «золоту» середину, певний баланс, який би відкинув радянсько-азіатське кліше споживацької парадигми та не дав нам успадкувати глобалістичну західну концепцію меркантильного нищення Богом створеного світу!

Сьогодні часто можна зустріти людей, які за короткий час збагатилися. Але чи стали вони від цього щасливішими, людянішими чи кращими? Напевно, щасливою людина може стати лише тоді, коли усвідомить справжні, автентичні християнські цінності, в ім`я яких вона повинна жити, творити добро, а навіть фізично вмирати, віддавати власне життя з любові до ближнього, до Божого створіння, "бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе" (Мр. 8, 35).

Нам слід пам’ятати, що рано чи пізно все ж настане час, коли нам потрібно буде скласти звіт за наше з вами життя найперше перед власною совістю, наступним поколінням, тобто нашими дітьми, та перед Господом Богом, Творцем Неба і Землі.

Бо що з того, коли здобудемо увесь світ, наситимося усім, а занапастимо свою душу, своє власне життя, життя інших людей та цей Богом створений світ.

Автор: о. Максим Кролевський - екореферент Харківського екзархату

Фото взято ось звідти

Дані проповіді були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2018 р.

ecoburougcc.org.ua

Офіційний медіаресурс
Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ
©2009–2023

Правлячий Єпископ: Кир Михаїл (Колтун)
Єпископ-помічник: Кир Петро (Лоза)

Контакти:
Адреса: 80300, м. Жовква, вул. Львівська, 7а
Телефон: 61-336