Пастирське послання до монахів, священиків, монахинь, дияконів, семінаристів і всіх вірних Сокальсько-Жовківської єпархії на Різдво Господа нашого Ісусa Христа  на 2010 рік Божий

                               Христос Рождається!                          Славіте Його!

Дорогі і люблячі сестри і брати!
Вітаю вас і разом з вами народженого Христа між нами. Бог, Син Божий, прийняв людське тіло і став як одним з нас, людей. Бог став людиною, щоб нас поєднати з Богом, щоб відновити наш колись втрачений зв'язок з Богом і щоб ми могли відчути в собі життя Бога. Це велика таємниця, щоб усвідомити: - Що хоче Бог робити в людині? Що Бог робить в людині? Що ми хочемо, щоб Бог робив в нас? Ці і подібні їм питання відповідають прагненню людського життя.
«Я прийшов, щоб Ви мали життя вповні, - говорить Господь (Ів. 10,10). Хто в мені перебуває, а Я в ньому, той багато плоду приносить». (Ів. 15, 5) Господь народився і об’явив себе у своїй ласці і цю ласку Він для нас має і годен дати кожному, хто її просить. І ми, святкуючи Христове народження, приходимо до ясел, вітаємо Його, колядуємо Йому, щоб Він за теперішнього часу завітав до нас, народився в нас і вчинив в нас свою оселю. Ми хочемо, щоб Він народився в нашій душі і своєю ласкою відновив наш зв’язок з Богом, щоб поселився в нас і жив. «Глянь оком щирим, о Божий Сину, на нашу неньку, на Україну» (коляда «Во Вифлеємі нині новина»). Зглянься на нас немічних, що хочемо відновити колись упалий наш образ, що хочемо відновити лице нашого життя, що хочемо утвердитись на землі, котру Ти нам дав і збудувати на ній Церкву і дім нашої Держави.
В особі Христа ми маємо велике запевнення Божої сили і ласки, щоб нам відновитися, щоб те, що Бог запевняє стало його видимим образом в нас. Для цього нам треба з великим прагненням, з великою вірою цього бажати, молитися і чинити те, що Бог заповідає. – «Щоб любити Бога понад все, а ближнього, як самого себе» (Мк. 12, 33). Син Божий для того народився, щоб в нашому житті Його заповідь здійснилася, щоб ми могли відчути в цьому велику таємницю і велику ласку, яка дає нам так чинити і в собі відчувати діло Божої ласки, відчувати великий дар життя, щоб його цінувати, служити для нього, посвячувати своє життя для Нього, а навіть могти і хотіти його віддати за своїх ближніх. Так зробив Ісус Христос, так зробили апостоли, мученики і багато святих, українських праведників і мучеників. В теперішньому суспільстві так потрібно цієї ласки, щоб відновити в нас обличчя Боже, щоб ми могли бачити в ближньому брата і сестру, щоб ми могли об’єднати наші родини у християнській любові, щоб ми могли об’єднатись і стати народом Божим і почуватися в християнській родині з Богом у його ласці.
Бог, новонароджений Христос, Він вчора, сьогодні і завтра той самий. Він народжується для нас, щоб нас поріднити Його любов’ю, щоб в нас заіснувало життя Божої ласки у любові між нами, в церкві, в народі і в нашій державі. Для нас усіх стає зрозумілим, що без Бога суспільство не може мати запевнення на притаманні як людині, так і суспільству, досягнення. Тим більше в теперішній наш час побудови нашої держави і в ній помісної Церкви. Бог нас переконує, що «без Мене нічого не можете робити (Ів. 15, 5)» і ми є переконані, особливо в останніх часах. Тому з великим впевненням практикуймо любити Бога понад все. Любити Його волю, Його заповіді, які є наріжним каменем розбудови нашого життя, життя Церкви і Держави.
Христос народився і поруч з Ним є Мати, яка поручилася Йому, яка охоче зложила з себе жертву, щоб бути угодною Богові. До кінця вірити, до кінця любити, надіятися, в чистоті серця і душі служити Богові. Свою вірність Вона присвятила Богові і з причини цього Вона зізнає обильних ласк, які справляють в її душі свято життя. Через те, що Богородиця довірилась Богові в Її житті, Бог показує свою велику милість, яка помножується на материнство у Христі і Вона своє служіння присвячує нам. Тому ми так, як до Бога, з великим довір’ям звертаємося до Богородиці про ласку, щоб могти бути угодними Богу, як Вона. Щоб у нас відновилась дія Божої ласки і ми могли сповнитися любові, витривалості, сили і мужності для устрою нашого співжиття з Богом. Для того святкуймо в любові з Богом і з усіма ближніми, щоб нам набратися сили віри, щоб могти, благоустроювати наше життя на славу Божу, на добро наше, цілої Церкви і нашої рідної багатостраждальної Батьківщини.

Дано: м. Жовква, Єпархіальне Управління  Сокальсько-Жовківської єпархії, 
День свщмч. Климента, 8 грудня 2009 р. Б.