Пошук по сайту

Від Маркополя до Зарваниці...

Проща до Зарваниці 2019.

Від Марії до Марії.
"Істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм Моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в Моє Ім'я, там Я серед них"(Ми.18,19-20).
Саме такими словами о. Василь Гершон зміг достукатись до сердець парафіян, взяти участь вже у п’ятій, організованій ним пішій прощі до Зарваниці і знову вирушити у паломницьку мандрівку.
У пішій прощі від Вознесенської до Зарваницької Матері Божої, пройшли більше сотні кілометрів прочани із парафій: Маркопіль та Межигори а також інші бажаючі, яких було загалом 37 осіб.

СВІТЛИНИ

Для когось паломництво було першою молитовною ходою, а для когось сімнадцятою.

Стартом нашої подорожі був храм Вознесіння Персвятої Богородиці, що у с. Маркопіль. Після отриманих дарів на Святій Літургії, о. Василь закликав кожного паломника, поставити перед собою мету, не випробовувати себе долаючи понад сотню кілометрів, а зосереджуватися на тому, щоб випросити ласки в Пресвятої Богородиці, яка потрібна для духовного життя. Той хто йде на прощу обов'язково має ставити перед собою духовну ціль.
Наше паломництво супроводжувалося молитвою на вервичці, піснями у яких прославляли Діву Марію, участю у святих тайнах: Покаяння і Пресвятої Євхаристії, катихизацією, молитвами за мир та спокій в Україні, молитвами за намірення кожного паломника.
А також ми ласували смачною їжею, приготовленою паломниками на вогні, під відкритим небом. Після вечері, учасники прощі висловлювали враження прожитого дня. Вислухавши думку кожного, можна зробити висновок, що всі задоволені, незважаючи на втому, головний біль, безліч мозолів на ногах, адже кожен має мету яка веде до Зарваницької Матері Божої.
Саме під час такої прощі відчуття подяки неймовірно загострюється: ти дякуєш за хмарку, яка нарешті заступила палюче сонце, за прохолодний вітерець, за сухі шкарпетки, за людей які оточують, за горнятко чаю, за половину пройденої дороги, за сказану молитву, і цей список можна продовжувати ще довго, у такі момети мимоволі починаєш розуміти наскільки важливо є дякувати Богові за все що маєш, за кожен день і кожну мить.
Діставшись до місця призначення усі прочани стали як велика родина. У їхніх очах були помітні іскорки любові та милосердя, кожного переповнювали емоції, з'являлися сльози радості.
Велика подяка Богу за чотириденну прощу.
Низький уклін Богородиці, яка супроводжувала у дорозі та зустріла у Зарваниці.

Учасниця прощі Гавришко Мар’яна

Слово Боже на щодень

Читання Катехизму УГКЦ