15 липня у Жовкві в останню путь, молитовно відпровадили полеглого за волю України воїна, Володимира Турчина

Преосвященний Кир Михаїл, (керівник департаменту Патріаршої Курії УГКЦ, у справах душпастирювання силових структур України), очолив останнє заупокійне богослужіння за воїном Володимиром у співслужінні священиків і в оточенні багатьох вірних та військових, які під супровід музичного оркестру, серед довгої колони людей, супроводжували померлого до його родинного дому, а відтак на місце спочинку. 

СВІТЛИНИ

На похороні, зворушливе слово промовив також і голова обласної державної адміністрації, Синютка Олег Михайлович, за словами якого, Володимир попрощався з 14 родинами загиблих жовківщини та 276 родинами львівщини. Як також попрощався і з тими хлопцями, які не побоялись і не повтікали, не вишукували собі різні відговірки, а одягнули військову форму і стали плечем до плеча, щоб захистити нашу землю та рідну домівку. А таких, справжніх чоловіків, які вже повернулися назад, на львівщині є понад десять тисяч, а ще більше тих, які сьогодні на сході України боронять нас з вами…Володя звертається до всіх нас, щоби ми не сварилися, не гризлися, не шукали один в одному недоліків чи кривди, а щоб об’єдналися і обов’язково зрозуміли, що ні біда, ні смерть не прийде на нашу землю тільки тоді, коли ми будемо всі разом, і тоді, коли ми зрозуміємо, що поки останній ворог не піде з нашої землі, не буде нам спокою в наших домівках. І заради цього нам треба об’єднатися, боротися, і повстати плечем до плеча і серцем до серця… Він сьогодні представ перед Господом і напевно кличе нас, щоб ми тут, на цій грішній землі були мудрими і чесними перед Господом, перед собою і перед нашою землею. Слава Ісусу Христу»*.

Пронизливе слово крізь сльози промовив і парох храму св. свщмч. Йосафата в Жовкві, о. Михайло Ткачів, (голова комісії душпастирства охорони здоров'я), звернувши увагу на добре, побожне і щире серце Володимира, який з семирічного віку прислуговував у храмі.

Намагаючись пробудити народну свідомість, парох закликав не бути байдужими, бо якщо ми самі не збудуємо своєї держави, то за нас її не збудує ніхто, однак завжди пам’ятаймо слова Святого Писання, що «коли Бог не будує, то даремно трудяться будівничі», тому ми всіма силами повинні об’єднатися насамперед в Бозі, в Церві, і творити одну єдину та сильну християнську спільноту, і таким чином будувати нашу державу.

Звертаючись до молоді, з глибини серця закликав не байдужіти і не втікати з рідної землі за кордон, бо в такий спосіб ми самі залишаємо свою землю ворогам і дозволяємо їй зарости «буряном» гріха. Залишаючи її на призволяще, самі дозволяємо ділити і шматувати рідну землю, продаючи її за «тридцять срібняків».  

Молімося, щоб Господь дав нам добрих керівників в уряді, міністерстві, Верховній Раді.

«Блажен, кого Ти вибрав і прийняв, Господи. Амінь. Согодні до числа тих блаженних і вибраних, які віддали своє життя, сповняючи свій священний, християнський обов’язок захисту Батьківщини, рідної землі і усіх нас з вами, залічений Володимир. Це є наш новий герой, Який кладеться на вівтарний жертовник нашої Батьківщини, нашої землі. Він є наш, бо погиб за нас з вами. На землі немає нічого дорожчого, як Бог і Батьківщина, і він складав присягу на вірність Богові і Батьківщині.

Ми сьогодні складаємо велику подяку і співчуття родичам, які виховали його, які живили в ньому майбутнє, хоч ніхто не знав яким воно буде. Він сьогодні вибраний одним із нас, щоби ми тепер могли його вшанувати. Виразити йому любов. Сьогодні всі ми сердечно оточуємо його любов’ю та вдячністю, подібно як і перші християни, які молились на гробах мучеників і набирались сили, щоби любити Бога і мати любов між собою. Щоби молитовно пам’ятати своїх померлих.

Колись навіть заборонялося ходити по цвинтарі, однак це не перешкоджало молитися за покійних. Молячись за померлих, ми набираємось сили для того, аби продовжити їхній шлях боротьби за життя, боротьби за кращу долю кожного з нас. Сьогодні ми можемо пережити і відчути любов до ближнього, любов до цього Володимира, Який нині предстоїть перед Богом і ми Його представляємо, супроводжуємо своїми душевними молитвами, щоби Господь Його прийняв. А нам лишається, щоби і ми один одного так шанували. Подібно як Він, так і ми повинні відстоювати один одного. Його смерть нас повчає, як нам ще бракує цієї любові між собою, щоби ми могли пошанувати, оцінити, полюбити один одного, аби об’єднатися в християнській любові, щоб і ми могли стояти один за одного, так як Він, складаючи присягу, віддав своє життя за наше майбутнє, за нашу Батьківщину.

Хочу вложити в його гріб, молитовник, який є призначений для військовослужбовців. Ось молитва з нього: «Владико, Царю Небесний, Вседержителю світу, яким премудро управляєш. Господи наш, що установив єси і стан військовий для оборони держави і Вітчизни. До Тебе прибігаємо і молимо Тебе: допоможи нам добре сповняти обов’язки і терпіти всілякі невигоди і прикрощі. Дай мені безнастанну пам'ять, про ту присягу на вірність Батьківщині, яку я склав. Дай моєму серцю любов і щире прив’язання до нашого українського народу…». Хай цей молитовник свідчить перед українським народом про важливість захисту Батьківщини та важливість тієї присяги, яку складають військовослужбовці. І якраз Володимир з тим свідченням сьогодні є перед Богом, а ми представляємо Його, як одного із нас, який у християнській вірі погиб за свою Батьківщину. І ми молимося: подай Йому Господи вічну пам'ять, подай йому вічно-щасливе життя, а нам дай довершити те, чого Він ще не дочекався. Дай нам мужності і витривалості у вірі, надії та любові, щоб ми могли відстояти нашу свободу і незалежність, суверенітет нашої Батьківщини, щоб ми могли любити нашу землю і бути благословенними Твоїми Божими дітьми. І Ти, Пресвята Богородице, що Тебе Господь наставив Матір’ю цього світу, Матір’ю всіх людей, бо хоч Ти найбільше зазнала любові і трагедій в своєму житті, однак Ти не зламалася. Цю вірну любов Ти виявила до Бога і цю любов Господь спрямовує від Тебе до нас. Ти є Матір’ю нашою, не полишай нас.

Господь вибрав від нас Володимира і Він там свідчить, а ми тут будемо свідчити про нашу віру, про наші сподівання, що Ти Богородице, цією любов’ю, якою любила Бога, полюбиш і новопреставленого Володимира і цією ж любов’ю огорнеш і нас. Приверни мир на нашу землю, щоб більше ніхто не загинув від цієї війни. Подай мир в наших серцях. Подай мир між нами. Амінь». Завершив своє слово Преосвященний Владика Михаїл Колтун.

*Цитати містять редакцію автора 

о. Роман Гонтарик прес-секретар