Учасники Хресної ходи молилися за мир і спокій в Україні

У Хрестопоклінну неділю Великого Посту вулицями Кам’янки-Бузької пройшов уже традиційний Хресний хід, у якому взяли участь представники усіх християнських конфесій.

Хресний хід розпочався біля Церкви Св. Миколая Мирлікійського УГКЦ та пройшов вулицями міста повз всі храми. Учасники походу слухали духовні розважання та молилися за мир і спокій в Україні.

У часі Хресної дороги сотні вірян несли великий дерев’яний хрест: духовенство, військовослужбовці, жінки-матері, чоловіки-батьки, діти, люди похилого віку, представники районної та міської рад, райдержадміністрації, вчителі та учні місцевих шкіл, лікарі та усі люди доброї волі. Супроводжував молитву вірних мистецький спів церковних хорів.

Вірні єдналися у спільній молитві, у співі пісень про Страсті Христові, у співпереживанні власному народу. У роздумах до Хресної дороги говорилося серед іншого про сучасників Христа і про сьогоднішній світ. На завершення ініціатор та організатор цієї прекрасної Хресної Дороги настоятель храму святого Миколая Мирлікійського УГКЦ міста Кам’янка-Бузька о. Юрій Мовчан сказав:

- Щойно ми пройшли із хресною дорогою вулицями нашого рідного міста. Спаситель був з нами, бо це Його слова: "де двоє, або троє зібрані в моє ім'я там і я посеред них." Ми усі йшли тихо, мирно, спокійно відчуваючи у своєму серці великий біль за нашу рідну Україну, яка також проходить свій хресний шлях. У часи перебування Спасителя тут, на землі, люди по-різному ставилися до Нього. Були ті, які Його слухали і радо приймали Його Слово. Але були і такі, які слухаючи Його Слово порівнювали із своїм уявленням про Бога і засуджували Його. - Богохулить, - так думали у своїм серці фарисеї і їх учні. Насміхалися з Нього садукеї і відчували у своєму серці задоволення від того, що Ісус помер на хресті. За їхнім уявленням Його вже не було...

Минув час, подібно є і тепер. Є такі, для яких Слово Ісуса є Словом Життя. Є такі, яким воно байдуже. Є такі, які просто насміхаються. Коли ми йшли цією хресною дорогою, ми могли зауважити різне обличчя перехожих людей. Здивування: Що це таке?! Насмішки: Мовляв, глянь які побожні ідуть! Або байдужість: Для чого це? Хіба не можна було вдома помолитись, для чого уся ця нікому не потріба показуха?! Проте є і такі, яких Ісус не залишив байдужими. Адже, байдужість сьогодні є важкий гріх! Не можна бути байдужими коли на сході України гинуть і помирають найкращі сини, цвіт української нації. Дякувати Богу, знайшлися ті, які залишили свої домівки і сміливо стали на цю хресну дорогу за Україну.

Завершуємо цю хресну дорогу на подвір’ї старовинного храму міста. Ця святиня була зранена, сплюндрована, розграбована, забута. Здавалось, що вже ніколи не оживе. Проте, як бачимо, сталось зовсім по-іншому. Дорогі у Христі! Це говорить нам про воскресіння. Тому, що поховання Ісуса і покладення Його до гробу не було завершення. Пройшов час і Ісус воскрес! Це та велика надія для всіх нас, що людська злоба немає остаточного слова. І ми повинні мати надію, в цих важких для України часах, що зло не буде мати завершального слова. Людина новими технологіями винайшла так багато, що людська злоба користаючись цим усім може знищити все життя на землі. І нам сьогодні доводиться просити, щоб Боже милосердя торкнулося людських сердець, тих які тимчасово "керують" цим світом, щоб вони спам’яталися. Щоб людська злоба не перемогла. Щоб гординя і бажання влади не перемогло. Молімося за це. Молімося за закінчення війни, щоб серця тих які очолюють нашу та сусідні держави відкрилися для Божого милосердя. Нехай Боже милосердя торкнеться нас  і всього світу.

Нехай всемилосердний Господь прийме нашу молитву, розпалить в наших душах вогонь віри, надії, любові у світле майбутнє, у перемогу добра над злом. Хай воскресне Бог та воскресне Україна. Слава Ісусу Христу!

Священик подякував усім за присутність та висловив сподівання, що наступного року на Хресній Дорозі будемо дякувати Богу за мирне небо та спокій у нашій державі.

Ігор Поломаний, головний редактор народного часопису Кам’янеччини "Життя і слово"