Пошук по сайту

Медіа Партнери

 

Екологічні роздуми на Маївку. День перший

З благословення правлячого архієрея Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ Владики Михаїла (Колтуна) пропонуємо Вашій увазі християнські екологічні роздуми.
Кожен день цих роздумів має на меті привідкрити християнину розуміння власної відповідальності перед Богом за довколишній світ, а також подати тематичну науку із катехизму «Христос наша Пасха». Автор цих роздумів - екологічний референт Лопатинського деканату о. Василь Ждан.

 

День 1. Тема: «Відповідальність за Боже творіння»

991. Відповідальність за все творіння лежить на людині. Ця відповідальність виявляється на різних рівнях: в особистому щоденному житті, у використанні технічних засобів і різних технологій, у використанні природних ресурсів та джерел енергії. Довкілля не можна ні зводити до об’єкта маніпуляції та експлуатації, ні абсолютизувати й ставити понад гідність людської особи

992. Кожна людина покликана до відповідальної поведінки в усіх сферах своєї життєдіяльності. Під екологічною відповідальністю треба розуміти відповідальність людини за вчинки, які мають вплив на якісний стан її природного середовища. Християнин, вірячи в Бога – Творця всесвіту, зобов’язаний відповідально сповняти завдання уповноваженого Богом управителя сотвореного світу.

 

Біблійний текст: « На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: Нехай буде світло! І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло - день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок - день перший. Тоді сказав Бог: Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод! І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. І назвав Бог твердь - небо. І був вечір і був ранок - день другий. Тоді сказав Бог: Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з’явиться суша. І так сталося. І назвав Бог сушу - земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре. Бог сказав: Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння, і плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі. І так сталося. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок - день третій. Тоді сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній, щоб відділяти день від ночі й нехай вони будуть знаками для пір (року), для днів і років; нехай будуть світила на тверді небесній, щоб освітлювати землю. І так сталося. І зробив Бог два великі світила: світило більше - правити днем, а світило менше - правити ніччю, і зорі. І примістив їх Бог на тверді небесній, щоб освітлювати землю, та правити днем і ніччю і відділяти світло від темряви. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок - день четвертий. Тоді сказав Бог: Нехай закишать води живими створіннями й нехай птаство літає над землею попід твердю небесною. І сотворив Бог великих морських потвор і всілякі живі створіння, що повзають та кишать у воді, за їхнім родом, і всіляке птаство крилате за його родом. І побачив Бог, що воно добре; і благословив їх Бог, кажучи: Будьте плідні і множтеся та наповняйте воду в морях, і птаство нехай множиться на землі. І був вечір і був ранок - день п’ятий. Тоді сказав Бог: Нехай земля виведе з себе живі створіння за їхнім родом: скотину, плазунів і диких звірів за їхнім родом. І сталося так. І сотворив Бог диких звірів за їхнім родом, скотину за родом її, і всіх земних плазунів за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре» (Бут.1,1-25).

Думки для проповіді.

Віра кожного християнина реалізується у просторі і часі цього земного світу сотвореного Богом. Цей видимий світ, до життя у якому нас покликав Бог, не є – ворожа дійсність чи зло, що від нього необхідно звільнитись, а як дар Самого Бога, як місце і задум, який Він доручив відповідальному управлінню і діяльності людини. Природа, плід Божої творчої дії, - не супротивник, небезпечний для людини. Саме Бог, Творець усього, дивлячись на Своє створіння, бачив, що воно добре.

Про це ми мали можливість слухати у біблійному тексті. Вершиною творіння, яке «було дуже добре» (Бут. 1,31), Бог сотворив людину. Лише чоловіка і жінку з усього створіння Господь створив «на свій образ» (Бут. 1,27). Їм Бог доручив усе створіння, зобов’язуючи піклуватися про його гармонію і розвиток. Цей особливий зв’язок з Богом пояснює привілейоване становище першої людської пари – чоловіка та жінки в порядку всього створіння.

Відносини людини із сотвореним Богом світом – важлива складова її ідентичності. Вони, своєю чергою, - плід інших відносин людини з Богом. Господь сотворив людину, щоб вона стала Його співрозмовником. Лише у діалозі з Богом людина пізнає істину про себе та черпає з неї натхнення та норми, щоб планувати майбутнє світу.

У книзі Буття видимий світ представлений як сад, який Бог доручив людині обробляти і доглядати: «Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його» (Бут.2,15). Навіть гріх не може зняти з людини цей обов’язок, хоча він і накладає на цю благородну працю тягар болю і страждання: «Адамові ж сказав: За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох» (Бут. 3,17-19).

Отже, бачимо що направду наш Добрий Бог сотворив цей видимий світ і людину, кожного із нас із своєї безмежної любові. Ми маємо бути «мудрими управителями» цього сотвореного Богом світу. Відповідальність за Боже створіння лежить на кожному із нас.

У нас може виникнути питання а що я можу змінити у світі повному екологічних криз та катастроф. Так, ми не можемо вирішити великих екологічних катаклізмів чи лих. Але важливо для нас – «паломників земного світу», змінити щось в собі та навколо себе, почати із себе. Пам’ятати що після мене житимуть мої діти, онуки, житимуть люди, які матимуть право на Божі дари видимого світу, як зараз має кожен із нас.

Ми не можемо вирішити проблему із сміттям у селі чи місті, але ми можемо почати не смітити після відпочинку на природі, ми можемо почати сортувати сміття (пластик, папір, скло, органічні відходи), а не спалювати його, чи залишати будь де у лісі, парку чи біля дороги. Ми можемо організувати акцію «Чисте довкілля», прибравши певну територію від сміття.

Ми не можемо вирішити проблему із незаконною і масовою вирубкою лісів, але ми можемо насаджувати дерева бодай біля своїх будинків, ми можемо організувати акцію «Посади дерево» у себе в парохії.

Ми не можемо вирішити проблему із чистою водою, але ми можемо впорядкувати закинене джерело чи криницю, якщо така є там де ми проживаємо.

Це речі прості, які нам під силу, де часто все залежить від кожного із нас, за нас цього ніхто не зробить, зрештою пригадаймо слова із катехизму «Христос наша Пасха», які ми чули на початку: «Кожна людина покликана до відповідальної поведінки в усіх сферах своєї життєдіяльності. Під екологічною відповідальністю треба розуміти відповідальність людини за вчинки, які мають вплив на якісний стан її природного середовища. Християнин, вірячи в Бога – Творця всесвіту, зобов’язаний відповідально сповняти завдання уповноваженого Богом управителя сотвореного світу»

 

Питання до «Екологічного іспиту сумління»:

Чи я пам’ятаю що живу у Богом сотвореному світі, який є «великим даром»? Що я на даний час готовий залишити після себе?

Куди я вивожу сміття? Що я роблю із пластиковими відходами чи я їх спалюю чи сортую?

Хто я є у цьому світі «мудрий управитель» чи «невдячний споживач»?

 

Молитва на завершення: Псалом 103.

Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, ти вельми великий!

Ти одягнувся величчю і красою, ти світлом, наче ризою, покрився.

Ти розіп'яв, неначе намет, небо, ти збудував твої горниці у водах.

Із хмар собі робиш колісницю ходиш на крилах вітру.

Вітри своїми посланцями учиняєш, полум’я вогненне слугами своїми.

Ти заснував землю на її підвалинах, не захитається по віки вічні.

Безоднею, немов одежею, покрив її, понад горами стали води.

Перед погрозою твоєю вони тікали, перед голосом грому твого тремтіли.

Підвелися гори, зійшли долини до місця, що ти їм призначив.

Поставив їм границю, якої не перейдуть, щоб знову покрити землю.

Джерела посилаєш у ріки, які течуть проміж горами.

Усю звірину, що в полі, вони напувають, дикі осли там гасять свою спрагу.

Над ними кублиться небесне птаство, з-поміж гілляк дає свій голос.

Ти напуваєш гори з твоїх горниць, земля насичується плодом діл твоїх.

Вирощуєш траву для скоту, зела – на вжиток людям, щоб хліб із землі добували:

Вино, що серце людське звеселяє, олію, щоб від неї ясніло обличчя, і хліб, що скріплює серце людське.

Насичуються дерева Господні, кедри ливанські, що посадив їх.

На них гніздяться птиці; бусли – на кипарисах їхнє житло.

Високі гори для оленів, скелі для зайців притулок.

Ти створив місяць, щоб значити пори; сонце знає свій захід.

Наводиш темряву, і ніч надходить, що в ній ворушаться усі звірі дібровні.

Левенята рикають за здобиччю своєю, поживи від Бога для себе просять.

Ховаються, як тільки зійде сонце, лягають у своїх норах.

Виходить чоловік до свого діла, і до своєї праці аж до вечора.

Яка їх, твоїх діл, Господи, сила! У мудрості все ти створив, повна земля твоїх створінь.

Ось море велике, прешироке,  у ньому плазунів без ліку, звірів малих і великих.

Там кораблі проходять, є і левіятан, якого ти створив, щоб ним бавитися.

Усі вони від тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу.

Коли даєш їм, вони її збирають, як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.

Вони бентежаться, коли ховаєш вид свій; як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються у свій порох.

Зішлеш свій дух, – вони оживають, і ти відновлюєш лице землі.

Нехай слава Господня буде повіки, нехай Господь радіє творами своїми.

Спогляне він на землю, і вона стрясається, торкнеться гір, вони димують.

Я буду Господеві співати поки життя мого, псалми співатиму, поки буду жити.

Нехай буде приємна йому моя пісня; у Господі я веселитимусь.

Нехай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа.

Екологічний референт Лопатинського деканату

о.Василь Ждан

Анонс

18-11-2018 р. Б. о 12:00 Архиєрейська Божественна Літургія та освячення храму св. арх. Михаїла в с. Полоничі

Слово Боже на щодень

Читання Катехизму УГКЦ