Екологічні роздуми на Маївку. День другий

З благословення правлячого архієрея Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ Владики Михаїла (Колтуна) пропонуємо Вашій увазі християнські екологічні роздуми. 

Кожен день цих роздумів має на меті привідкрити християнину розуміння власної відповідальності перед Богом за довколишній світ, а також подати тематичну науку із катехизму «Христос наша Пасха». Автор цих роздумів - екологічний референт Лопатинського деканату о.Василь Ждан.

День 2. Християнин і природне середовище

993 Віра в Бога-Творця – це також розуміння світу як творіння Божого. Слово «творіння» означає, що як людина, так і всі інші живі істоти й нежива природа мають своє джерело, підставу, зміст і досконалість в Богові.

994 Покликання людини панувати в світі не означає свавільного підпорядкування собі довкілля та експлуатації його. Завдання людини – бути вінцем творіння, представляти творіння перед Творцем. Людина може відповідально панувати в світі лише тоді, коли слухає Бога та дотримується встановленого Ним порядку та визначеної Ним мети. Коли людина завдяки праці своїх рук та своїм здібностям відкриває таємниці природи та правильно порядкує у світі, то пізнає велич і присутність Бога-Творця.

Біблійний текст: «Адамові ж сказав: За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох» (Бут.3,17-19).

«Господь створив мене почином путі своєї, першою з його чинів споконвічних. Я настановлена була від віку, від початку, раніше, ніж; земля постала; коли не було ще безодень, я народилась, коли не було ще джерел багатоводних. Перед тим, як були засновані гори, раніше від пагорбів я народилась; тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу, ні первнів пилу світового. Як він укріпляв небо, я там була; як він рисував круг поверх безодні, як він згущав угорі хмари, як установляв бездонні джерела, як призначав край морю, щоб води з його берегів не виступали, як закладав підвалини землі, - я була при ньому, при роботі, я була його втіхою щоденно, усміхалась перед ним повсякчасно, гралась на його земному крузі, моя бо втіха: бути; з людськими синами» (Прип.8.22-31).

Думки для проповіді.

Аналізуючи тексти із Святого письма, які ми з вами тільки що мали можливість почути, бачимо що Бог незважаючи на гріх перших людей все ж таки довіряє їм сотворений ним світ. Так сказати «перспектива не з найкращих»: важка праця, терня і будяки, їсти хліб у поті лиця, і потім повернутися у цю ж землю, бо ми з неї сотворені.

Другий біблійний текст із книги Приповідок, який має ще назву «Творча мудрість», в якому бачимо Мудрість як Божу природу і Божу сутність. Вчора ми молились у 103 псалмі «Все премудрістю сотворив Ти». Отже Бог дав нам право користати і одночасно бути відповідальними за сотворений світ у Його  Мудрості.

Святий папа Іван Павло ІІ у енцикліці Centesimusannus навчає нас: «Людина повинна пам’ятати, що її здатність перетворювати і, в якомусь сенсі, творити світ власною працею… грунтується на тому, що Бог перший передав нам у дар усі сотворені Ним речі». Їй не слід «на власний розсуд розпоряджатися землею, без жодних обмежень підпорядковуючи її своїй волі, начебто земля не отримала власну форму та наперед визначену Богом долю, що її людина може розвинути, однак не повинна спотворити» Чинячи так, «замість того, щоб співпрацювати з Богом у справі сотворіння, людина підміняє собою Бога, що, врешті-решт, призводить до бунту природи, адже людина з її управителя перетворюється на тирана».

Якщо людське втручання в природу не містить зловживань і не завдає їй шкоди, то можна сказати, що людина втручається не для того, щоб змінити природу, а задля розвитку, згідно з її сутністю сотворіння, яке вгодне Богові. Працюючи у цій, очевидно, делікатній сфері, дослідник здійснює задум Божий. Господь побажав, щоб людина була царем створіння. Зрештою, сам Бог робить людям честь, дозволяючи співпрацювати з Ним у справі сотворіння.

Отже нашим завданням – співпрацювати з Богом у Його сотвореному і довіреному нам світі. Кожне покоління людей живе певному історичному моменті. Нам властиво є щось приймати від попереднього покоління, а ще більш важливо є залишити наступному поколінню.

Що ми залишимо залежить від кожного із нас, нашого ставлення до природнього середовища в якому ми живемо. На початку ми говорили про землю як Божий дар, яка «нам родить». Тут кожен із нас має зрозуміти, те що земля родить є ознакою Божого благословення для людини, бо направду ми можемо використовувати найсучаснішу техніку, добрива, способи, але якщо Бог не зішле: «…нам своєчасно ранні і пізні дощі, росу плодоносну, добре поліття і сонячне тепло» (Молебень на початок Нового року), не збереже: «наші поля й луки, городи й ліси від негоди, надмірних дощів, граду, засухи» (молитва за добрий урожай) з наших сподівань нічого не буде, пам’ятаймо що ми завжди користаємо із дарів Божих, земля і її стан залежить від кожного із нас,  як і якою ми залишимо її наступному поколінню.

Питання до «Екологічного іспиту сумління»:

Чи я прошу Божого благословення за добрий урожай? Чи я пам’ятаю що урожай городу, саду, лісу є Божим даром? Чи я Дякую за це Богові? Чи я пам’ятаю що земля є дар Божий? Чи я часом не знищую родючий шар землі спалюванням сухої трави, соломи, стерні, сухого листя?

Молитва на завершення: Псалом 64

Тобі належить хвала, Боже, на Сіоні, і будуть виконані Тобі обіти.

До Тебе, що вислухаєш молитву, кожний смертний прийде із-за гріхів.

На нас тяжіють провини наші, Ти їх прощаєш.

Блажен, кого Ти вибереш і приймеш; він буде жити в Твоїх дворищах.

Коли б то ми наситилися добром дому Твого, святощами храму Твого!

Предивно, ласкаво нас вислуховуєш, Спасителю наш, Боже, надіє усіх кінців землі і моря далекого.

Ти, що Твоєю силою утвердив єси гори,* потугою підперезавшись.

Ти, що приборкуєш ревіння моря, рев його бурунів і народів галас.

Перед Твоїми чудесами ті, що живуть на краях землі, наповнюються страхом;* сповняєш радістю країни сходу й заходу.

Відвідуєш землю і її зрошуєш; збагачуєш її понад міру.

Божий потік води повен, Ти їм хліб готуєш. Отак її зготовляєш.

Ти борозни її зрошуєш, рівняєш її скиби;

Зм’якшуєш її рясними дощами, благословиш її зело.

Ти увінчав рік твоєю добротою, сліди Твої точать сить.

І пасовиська у пустині зрошені водою, і оперізуються радістю пагорби.

Луки вкривають отари, долини поростають збіжжям; усе весело вигукує й співає.

Екологічний референт Лопатинського деканату

о. Василь Ждан