Пошук по сайту

Медіа Партнери

 

Єпископ простягнув руку в'язням, щоб пригадати покликання кожної людини до свободи

24 березня 2018 року, Чернігів. Владика Михаїл (Колтун), Єпископ Сокальсько-Жовківський, керівник Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ разом з в'язничними душпастирями о. Костянтином Пантелеєм, о. Петром Лозою, ЧНІ, і семінаристом 5-го курсу Київської Трьохсвятительської Семінарії Миколаєм Зінченком відвідали в'язнів Чернігівської жіночої виправної колонії № 44, і Чернігівського слідчого ізолятора з великопісною проповіддю про покликання людини до свободи.

СВІТЛИНИ

У колонії владика помолився Акафіст до Богородиці й зустрівся з матерями та дітьми у яслях на території установи, відтак відвідав ділянку соціальної реабілітації, де жінок приготовляють до звільнення. У слідчому ізоляторі єпископ Михаїл провів час з довічниками, неповнолітніми в'язнями і жінками, а також поспілкувався з персоналом установи. На завершення гості побували у Чернігівській станиці монахів редемптористів та у сестер Згромадження Найсвятішого Ізбавителя у монастирі Різдва Пресвятої Богородиці.

Пропонуємо послухати фрагмент інтерв'ю, в якому Преосвященний Владика Михаїл (Колтун) ділиться своїми враженнями від зустрічі з довічно ув'язненими, щоб прослухати, натисніть тут.

Свобода в повному розуміння цього слова – це основна тема проведення зустрічі Архиєрея з в’язнями. "Ув’язнені мають тільки одну мету – якнайскоріше звільнитися з в’язниці, в даному випадку йдеться тільки про фізичну свободу – вийти за межі, а потім, що ми з тою свободою робимо? – запитує Архиєрей. Яка мета свободи людини? Це – не робити свавілля, але жити правдивою свободою, вибираючи добро, бо саме для цього нас Бог покликав, аби ми могли бути вільними, щоб вибирати добро і любити свого ближнього як самого себе, а Бога понад усе – оце є добро.

Робити добро ближньому, це прощати йому, не гнівити його, не гніватись на нього, бути терпеливим – це є добро! А помста, злоба та ненависть – це поневолення. І тому Господь нас всіх запрошує насамперед до свободи духовної».

Також Преосвященний Владика зосередив особливу увагу на Таїнстві Сповіді та на правдивому покаянні, усвідомлюючи в'язнів, що своїми злочинами ми завинили перед Богом, перед людьми та перед собою. «Бог нам дає дар свободи, щоби ми покаялися, - це є велика ласка для усіх нас живучих на землі, що ми можемо дихнути тією свободою, на яку Бог дає нам шанс, – щоби ми покаялися та визнали свої гріхи, нічого не затримуючи в закамарках своєї совісті. Бо коли ти щиро визнаєш свої гріхи, то священик Божими словами розгрішає тебе від усіх твоїх гріхів, і ти вільний, - оце є перший дар свободи, яку дає нам Бог. Ми про цю свободу маємо думати, як ми сприймемо її, коли вийдемо з в’язниці. Що ми будемо з цією свободою робити? Що ми вибиратимемо в житті для себе, для ближнього, для всього довкілля? Що ми будемо вибирати в цьому світі? Якщо тільки користь і вигоду для себе – це не правильний вибір, це є знову ж таки поневолення в своїх забаганках. А Господь каже вибирати любов, і щоби з цією любов’ю ставитися до своєї сім’ї, до свого ближнього, до навколишнього світу, щоби з любов’ю сповняти свій християнський обов’язок, ходити до церкви, все це і є правдива свобода – вибирати добро – уникати зла.

Піст встановлений для того, щоб ми могли ущемлювати свої забаганки і бути вільними для добра. Подумаймо, скільки ми би могли зробити добра своєму ближньому, якби відмовились від своїх забаганок? Ми б могли відвідати хворого, зробити милостиню, порадити, поспівчувати, поділитися Словом Божим. А коли ми "прив’язуємось" до телевізора, до смачної їжі…, то ми є невільниками власного тіла, яке маємо використовувати для того, щоби творити добро, і тим самим частково уподібнюватись до Бога, Який прощає всім, хто до нього приходить і дає тим, які в Нього просять. Такими Божими ми повинні бути, тому кажу, «покайтеся зі своїх гріхів, бо Царство Боже є близько».

Просіть в Бога ласки, щоби по виході із в’язниці ви могли жити гідно, і тоді Господь, бачачи твою живу віру, твоє успосіблення, радо вислухає тебе.

Вірити у Слово Боже є важко, тому що гріх нам в цьому перешкоджає, і з тим гріхом потрібно боротися на кожному кроці.

Господь звільняє нас від смерті та гріха і у своїм воскресінні дає нам життя – ось де запах свободи, яку Він нам дарує. А тут ми є поневолені.

В Євангелії читаємо як сам Господь говорить: «я був у в’язниці і ви мене відвідали». Ми сьогодні якраз мали таку можливість – сповнити цю євангельську місію. Бог нас послав, за Божою волею ми прийшли до цієї в’язниці. Ви мене не знали, я вас не знав, але ми зустрілися. І так само прийде цей час, що ви навіть не знатимете звідки і як, ви будете вірними в Бога. В цей час посту – приготування до свята, покайтеся, висповідайтеся, моліться, і Бог буде чути ваше серце і воздасть вам по вашому серцю".

Розмовляючи з довічно ув’язненими, своєю прихильністю та серцем наповненим любові і співчуття, подаючи руку осудженим, Архиєрей посіяв слова надії та можливості змін на краще у серцях знедолених, закликаючи, "Ніколи не втрачати надії, незалежно від ситуацій, бо надія на Бога є спасінням. Бог не відбирає в тебе надії, навіть коли влада тебе законно засудила, тому ви скористайтеся тим і не втрачайте цієї надії, не впадайте в розпуку, не зневірюйтесь, а моліться, і Бог Вам дасть.Час зміниться, влада зміниться, а головне, - що Ви змінитеся за той час». Зі слова Преосвященного Владики Михаїла (Колтуна)

Інформацію подав о. Константин Пантелей 

Проща до св. Івана Павла ІІ в Руді Сілецькій 

20-23 жовтня