У селі Новосілки увіковічнено пам’ять отця Маркіяна Шашкевича

Під час проповіді у храмі, Владика Михаїл звернувся до чисельно присутніх парафіян та гостей, беручи за приклад життя о. Маркіяна: «Він був затиснений політичними діями і обмежений в матеріальних можливостях», але «його дух кличе про мову, про культуру, про християнське життя і він це розвиває в свої творчості». «Ми часом у своєму житті занедбуємо нашу мову, наше християнське життя, десь знаходимо собі інші уподобання, але Маркіян, священик, будитель нації та мови, в теперішньому часі, промовляє до нас які ми є, чиї ми є і хто ми є». «Так само і ми – продовжує Владика – повинні бути свідомі, що Господь дав нам життя не для того, щоб ми плакали чи гнітили себе…» У цьому допомагає нам рідна культура, яку відкриває для нас о. Маркіян, «щоб ми могли розвивати своє релігійне життя, яке має таку прекрасну традицію, обряди, які походить з крові і молока матері, щоби цього не загубити, як той багач із євангельської притчі», - наголосив архипастир.

Після завершення Літургійного моління Преосвященний Владика Михаїл подякував усім тим, «хто приклалися до збереження і відновлення пам’яті про о. Маркіяна. Усім, хто відшукав його духовні надбання, які воплочуються в життя і стають для нас світлом, силою і джерелом нашого натхнення».

Звершивши Панахиду, Правлячий Архиєрей закликав вірних «перейняти естафету і стати спадкоємцями передань цього ревного священика». Україна є велика і не всі знають про о. Маркіяна, однак, наголосив Владика, ми повинні популяризувати його і молитися, щоб «дух о. Маркіяна поширився на увесь наш край».

Щоб пам’ять про о. Маркіяна була живою, у селі Новосілки відкрито музей та пам’ятник цьому священику-просвітителю, який душпастирював на теренах теперішньої Сокальсько-Жовківської єпархії. Усі єпархіальні священнослужителі дорожать цим духовним скарбом о. Маркіяна та дослухаються до повчань «будителя» українського народу.

Прес-служба Сокальсько-Жовківської єпархії

ДОВІДКА
о. Маркіян Шашкевич помер 7 червня 1843 р. від туберкульозу і був похований в с. Новосілки, де був парафіяльним священиком. Слава пробудителя національної свідомості й зачинателя нової української літератури в Галичині почала зростати посмертно. У 50-річчя від дня смерті в 1893 р. його тлінні останки перевезені на Личаківський цвинтар до Львова, де і спочивають сьогодні.