«Покаяння двері відкрий мені, Життєдавче»
(Канон Св. Андрея Критського)
Слава Ісусу Христу! Слава навіки!
Господь наш Ісус Христос утворив Церкву на землі для нас і дав Їй свій авторитет, щоб Вона голосила Його Добру Новину, освячувала вірних і вела їх до обіцяного Царства Божого на землі і у вічності. Все те, що робив Ісус Христос на землі, Церква тепер цього навчає і наслідує Його слова і діла, щоб нам сподобитися Його ласки, яку Він нам заповів. «Якщо ви робите все те, що я вам заповідав, то ви – друзі мої» (пор. Ів. 15, 14) і «воля Божа в цьому є, щоб дати нам Царство» (пор. Лк. 12, 32).
Мої возлюблені брати і сестри, чи ми зустрічали в житті правдивих друзів? Я вам скажу, що так. Найпершим вірним другом є Ісус Христос, який за нас заступається перед Небесним Отцем за наші гріхи (пор. Рим. 8, 34). Він своїм життям і смертю дає викуп Небесному Отцеві (пор. І Тим. 2, 6) не тільки, щоб відкупити нас від кари за гріхи, але ще наперед за кожного з нас і всього потомства надолужує своєю жертвою, щоб ми призиваючи його ім’я з вірою і любов’ю, мали доступ до скарбів дітей Божих.
З своєї люблячої волі Господь нас сотворив і не перестає нами перейматися, щоб усе, що Він обіцяв нам дати, ми це отримали. Про кожного з нас Господь знає і хоче, як для праведників, так і для грішників, щоб усі спаслися. Коли Господь кожного з нас любить, то ми між собою теж маємо любитися і докладати наших старань про любов між нами. Маємо плекати дружні стосунки, щоб в нашому серці прививались відчуття незаперечної дружби між нами. Ознаки нашої дружби повинні походити з Божої любові, якою нас усіх любить Господь. На основі Його любові ми позискаємо для себе навернених грішників, із праведних будемо мати вірних друзів. Ці відчуття дружби стануть в житті ефективними, успішними для осягнення нашої життєвої мети. Воля Божа в цьому полягає, щоб ми сповняли Його задум для нашого життя. «І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» (Т. Шевченко).
Віра наша, доля наша якраз в цьому полягає, що ми довіряємося Богові, який нас навчає як жити, щоб успадкувати Його помічну ласку і в житті мати сподівання на Нього, що Він своєю ласкою запевнить нам кращу долю, ніж би ми своїми силами хотіли собі запевнити. Його воля – це наше добро, це наша воля, це мир, щастя, достаток, радість, для якої ми є сотворені і всі цього прагнемо. Коли ми всі прямуємо до цих дібр, які є в руках Божих, то ми справді разом з Богом є однодумці. До цього всі ми разом з Ним маємо прямувати.
Коли ми говоримо про наше спільне добро, яке вміщається в Його обіцянім царстві, то ми спільно, як однодумці, в цьому маємо докладати наших зусиль. Коли ми вірні є Його волі і Його любові, то спільно між собою маємо наповнити наше життя прикладом Його любові між собою і в Христі, маємо бути братами і сестрами, щоб ділитися Його любов’ю між нами. Для нас спільним добром є мир між нами і пошанування кожного в любові, яку нам довірив наш Спаситель. Будучи Богові вірним в Його любові, а Бог хоче, щоб усі спаслися, то і ми теж маємо докладати старань, щоб те, що хоче Бог і ми теж цього хотіли. Для цього Церква усіх нас заохочує до добрих діл, які матимуть місце у Його любові. Як ми знаємо з Катехизму і Церква це нам поручає: щоб ми молилися, постили і творили діла милосердя. Це не тільки стосується нашого особистого добра, але поширюється на цілу Церкву, на народ, в якому ми живемо. Так як один гріх колись спотворив людину і все людство, так тепер нашими особистими добрими стараннями ми докладаємося до особистого і суспільного добра.
Останнім часом стає зрозумілим заклик Церкви до спільного моління за Україну, до строгого посту і жертви, до вселюдного покаяння за вчинені гріхи, які розсварили наше суспільство, так що далеко не всі можуть признатися у християнській любові за братів і сестер. Всі ми відчуваємо щораз більшу загрозу, але якщо не покаємося і не навернемося, то всі загинемо. Тому кожен з нас є відповідальним за теперішнє і майбутнє своє і свого народу і усім нам слід перейнятися і жити тим, що нас усіх єднає і ріднить. Передовсім маємо молитися за мир в наших серцях, щоб в нас не було злоби, ненависті, захланності, нечистоти, заздрості, гніву, лінивства, байдужості; щоб ми вірили, що нашим щирим покаянням, із Божою допомогою, прийдемо до обіцяного Богом Царства.
Ми можемо в цьому процесі недооцінювати наших можливостей і старань, але нашим діям буде доповнювати Божа ласка і навіть найменша жертва, як колись щира вдовина лепта, стане наріжним каменем, бо так хоче Бог і здійсниться те, що написано: «Не мені, а імені Твоєму дай славу» (пор. Пс. 115, 1). Маємо вірити в це і віру помножувати серед людей, щоб спільно ми могли довіритися один одному в наших стараннях і про один одного. Хай наші старання будуть добрі, святі і витривалі, які нам поручає Бог, щоб ми з любов’ю і милосердям ставилися до потреб ближніх, а також були терпеливими і не затримували в серці гніву.
До такої любові, якою нас усіх любить і терпить Бог, маємо і ми між собою уподібнятися. Боже Царство є близько, воно є серед нас (пор. Лк. 17, 21), і ми Його знайдемо, як будемо слідкувати в своїх діях, поступати і тривати в християнській любові між нами.
В своїй Добрій Новині Господь нам дав свою Матір, щоб ми Її любили і Вона чувала над нашим життям. Її поміч для нашої радості така успішна, як колись в Кані Галилейській. На її слово Господь схиляється, як колись, так і тепер. Тому з вірою і любов’ю довіряймо Їй наші потреби, щоби смуток повернувся в радість. Бажаю, щоб досвіди наших терпінь нас не зламали, а натхнення до добрих діл нас усіх склались на нашу кращу долю, долю Церкви і нашої Батьківщини України.
Благословення Господнє на Вас!
†Михаїл Колтун
єпископ Сокальсько-Жовківський
Дано: м. Жовква, Єпархіальне Управління Сокальсько-Жовківської єпархії,
День свв. безср. і чудотв. Кира і Йоана, 13 лютого 2014 р. Б.
Офіційний медіаресурс
Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ
©2009–2023
Правлячий Єпископ: Кир Михаїл (Колтун)
Єпископ-помічник: Кир Петро (Лоза)
Контакти:
Адреса: 80300, м. Жовква, вул. Львівська, 7а
Телефон: 61-336