possible to make website for free

Пошук по сайту

Великопосне послання владики Михаїла (Колтуна) на 2021 рік Божий

Великопосне послання до священиків,

 монахів, монахинь, семінаристів, вірних

Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ та всіх людей доброї волі

 

Гріх нам терпіння і смерть спричиняє,

Ми журимось з цієї біди.

Піст, милостиня, молитва є нам зарадою

Це Бог в такий спосіб нас хоче спасти.

 

          Слава Ісусу Христу!

 

Дорогі і люблячі сестри і браття! Ми всі маємо від Бога дар життя. Цей Божий дар в процесі розвитку якого, ми пізнаємо нашого Творця Отця і Сина і Святого Духа, який сповнює нас і все творіння благодаттю Своєї присутності (Катехизм УГКЦ п. 111). Присутність Бога в житті є причиною нашої віри. І, коли ми віримо в Бога, в це найбільше наше Добро, завдяки якому світ існує і ми живемо, то це спонукує нас до вдячності Богові.

Церква через катехизм нас навчає: «Християнське сприйняття світу постає із вдячності Богові за дар світу. Ця вдячність породжує відкритість людини до світу й земних справ, розкриває їхній духовний вимір. Своєю діяльністю та працелюбністю людина, долучаючись до божественної майстерності й мудрості, робить творіння, космос, уже впорядкований Отцем, іще прекраснішим» (Катехизм УГКЦ п. 914). Ось до якої великої майстерності і мудрості нас Бог покликав. Ще зараз при цих великих розрухах, різних гріхів, які, нажаль, походять від нас, що спричиняють хвороби, терпіння, злобу і різного роду невдоволення, а також смерть, Бог не перестає нас любити і в різний спосіб закликати до спасіння.Бог послав у світ свого Сина, щоб кожен хто увірує в Нього не загинув (пор. Ів. 3, 16). На кожному кроці нашого життя нам треба спасенної благодаті Христа, яка містить в собі любов Бога Отця і причастя Святого Духа. До цієї спасенної благодаті ми маємо відповідно, тобто відповідально ставитися, адже наше ставлення до Бога викликає у вірі ставлення Бога до нас. «Коли ти був в малому вірний, поставлю тебе над великим» - говорить Господь (Мт. 25, 21).

Гріх у світі заподіяв шкоду в першій мірі людині, як і всьому сотворінню, бо ж і сотворіння від нас невинно терпить через гріх. «Відповідальність за все творіння лежить на людині» (Катехизм УГКЦ п. 991). Отже, ми в житті відповідаємо за себе, за свої вчинки і за весь, сотворений Богом, світ. Ця відповідальність нас спонукує до конкретних дій.

Від самого початку життя наших прародичів Адама і Єви вже було заповіджено піст (пор. Буття 2, 16-17), конкретно, що можна їсти, а що ні, тобто обмеження, заборона. З приходом Ісуса Христа на землю Іван Хреститель закликав до покаяння і посту. Ісус Христос, хоч сам був без гріха, однако, дав нам приклад посту. Піст дає нам оживлення, очищення, просвічення, зміцнення у силах нашого життя. Так у пості діє Божа ласка.

Церква, виходячи з Євангелії, установила піст для того, щоб ми належно приготовилися до сприйняття Бога, ближнього і, в тому числі, до всього створіння, яке дано нам Богом для спільного життя на землі. Всі ми є покликані до посту, найперше через це, щоб чинити послух і покору задля Бога і не тому, що їсти м'ясо - це гріх, а тому, що непослух є гріхом. Ми завжди маємо слухати Бога та Його науку і виконувати його волю, навіть і тоді, коли не розуміємо.

Ось прикладом може бути це, що Бог каже прощати, так, навіть великим своїм злочинцям або ворогам і ще за них молитися про ласку Божу, не щоб їх Бог покарав, а дав їм по великій своїй милості. Це велика таємниця для нас і ми не можемо збагнути її до кінця, але маємо так зробити, як Бог того хоче. А піст нам до цього допомагає, ми, навіть, теж не розуміємо до кінця як. Але в той час ми входимо в довір'я до Бога, тому що ми не розуміємо, тому що ми не можемо справитися самі з ворогами або ще і поглиблюємо кризу. Тому цей тривалий час ми присвячуємо молитві, постові і для того маємо ще робити діла милосердя і це задля нашого навернення і задля навернення наших, а, навіть, і чужих ворогів. Таких і ще більше зусиль у своїй совісті треба докладати, щоб нам Бога перепросити за це, що ми занедбували Його заповіді.

Я казав щодо ворогів, а тепер скажу про усі гріхи і гріхи проти самого себе. Бо обжирство і всі інші головні гріхи походять з нашого нутра, з нашої волі. І проти такої злочинної нашої волі ми самі з собою маємо воювати, з похотями нашого тіла в першій мірі, які ранять нас терпіннями, хворобами, труднощами, непорозуміннями, нещастями, невдачами різного роду, калічать наше тіло і роблять його кволим. Гріх – він не тільки нівечить тіло, але і душу, яку Бог дав в нашому тілі. Людина з душею і тілом призначена до слави Божої. Коли рани тіла даються гоїти, то рани душі нам власними силами не злікувати. Тому з страхом Божим маємо братися за відповідальність над нашим життям для того, щоб в ласці Божій щасливо прожити і труднощі перемогти на землі, а також з надією успадкувати життя вічне. Бо каже Святе Письмо: «Яка бо користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу» (Мр. 8, 36-37).

З Святого Письма ми довідуємося, що гріх спричинив терпіння і смерть, і ми ці наслідки успадкували. Ради нашого спасіння Господь Бог дає нам спасенну Новину, Євангелію, Церкву, яка нас навчає слухати Бога для того, щоб не тільки успадкувати життя вічне, але і на землі, яким є дорогим наше життя, його захистити від гріхів і їх наслідків. Тому ради Бога і Його ласки, яку Він нам обіцяє, ради нашого з вами добра і життя на землі, сприймаймо не тільки обіцяне, яке Господь запевнив, а й те, що веде нас до цього обіцяного, зокрема піст, милостиня, молитва передовсім в покаянні за наші і людські гріхи. Чому людські? Тому що цього вимагає наша любов до ближнього.

Дорогі і люблячі сестри і браття. Ми як Церква, об'єднані в Святому Дусі, тобто в Божій любові між нами, можемо самі собі свідчити на скільки не вистарчає нашого розположення, щоб цю любов виявляти і тривати в ній, то нам становиться соромно в першій мірі перед Богом, а також перед ближніми і цілою Церквою. Для того, щоб направити цей гріх, наче б нашими зусиллями, через покаяння, піст, молитву, добрі діла, Бог в цьому випадку нам запевняє своє прощення, очищення, оздоровлення, просвічення, оживлення, якого ми всі щиро і відкрито не соромлячись хочемо з Божої ласки отримати. Якби хтось хотів це розуміти, як і коли це станеться, то ця взаємодія повстає зразу так як в притчі про Митаря і Фарисея. Одного і другого в різний спосіб торкається Бог своєю взаємодією. Зрештою і Богородиця теж була озадумлена, як станеться з Їй обіцяним через ангела у благовіщенні. І ця взаємодія тут же починається і триває впродовж цілого Її, а тепер і нашого життя. І тому вірним, щирим, витривалим в стараннях, Бог не забариться у свій ласці, бо давати свою ласку - це в Бога є і в Його природі. Він не може відмовитись від себе і від нас.

Бажаю собі, щоб разом з вами, під час посту, докладаючи зусиль, досвідчити благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця і причастя Святого Духа на радість разом з Богородицею, апостолами і всіма святими на землі і згодом в небі. Амінь.

  

†Михаїл Колтун

єпископ Сокальсько-Жовківський

 

Дано: м. Жовква, Єпархіальне Управління Сокальсько-Жовківської єпархії,

День св. Тарасія, 1березня 2021 р. Б

 

Великопосне послання у форматі PDF

Офіційний медіаресурс
Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ
©2009–2023

Правлячий Єпископ: Кир Михаїл (Колтун)
Єпископ-помічник: Кир Петро (Лоза)

Контакти:
Адреса: 80300, м. Жовква, вул. Львівська, 7а
Телефон: 61-336