Відбулись Заупокійні богослужіння та Чин похорону п. Параскевії Бубній

У середу, 23 червня 2021 р. Б., Преосвященний владика Михаїл Колтун, єпископ Сокальсько-Жовківський очолив Архиєрейську Божественну Літургію за упокій новопереставленої п. Параскевії Бубній, мами владики Михаїла Бубнія та здійснив Чин Похорону у с. Хлівчани, Белзького деканату.

Архиєреєві співслужили: владика Михаїл Бубній, екзарх Одеський, владика Василій Тучапець, екзарх Харківський, владика Йосафат Говера, екзарх Луцький, владика Богдан Манишин , єпископ-помічник Стриский, владика Григорій Комар, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицький, владика Теодор Мартинюк, єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський, владика Петро Лоза, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківський, ченці згромадження оо. Редемптористів, священнослужителі Одеського екзархату та Сокальсько-Жовківської єпархії.

СВІТЛИНИ

Після читання Євангелія владика Михаїл Колтун виголосив проповідь: «Сьогодні ми приносимо свої співчуття і запевнення у вірі, щоб сповнити наш християнський і церковний обов’язок в житті, з поваги до Вас Владико, до родини і всіх людей, обов’язок – померлого похоронити.

Катехизм нас навчає, що наше спілкування з Богом проходить через видимий світ. Все те, що ми бачимо перед собою, через те починаємо пізнавати Бога. Через сотворення світу ми єднаємось з Богом через наше життя і світ, який Господь сотворив, щоб ми спілкувалися з Ним. Цей дар життя – це наше покликання, щоб славити Бога.

Батьки від початку нашого життя навчали нас Катехизмових Правд, щоб ми розвивали пізнання Бога і йому служили, бо через це Бог дає свої ласки. Ці невидимі Божі ласки, які Господь посилає, роблять нас вдячними Богові і через них ми стаємо просвіченими. Хочемо, щоб через цей видимий світ Господь до нас промовляв, відкрив багатство життя. Ми це життя, як найцінніший дар хочемо розвинути і пізнати більшу щедрість Божу і дари Божі, які Господь в світі виливає для нашого життя.

Світ у якому ми разом живемо, хочемо сьогодні відкрити у малих речах, які ми навчились щоб вони стали великими. Ми коли були малими, не завжди вміли молитися, але дар материнства в родині допомагав нам зростати у вміннях і розвиватися у пізнанні Бога, щоб щоб увійти в життя. Ми всі дорослі оцінюємо життя дрібниць, з чого ми почали зростати, і незліченні можливості перерахувати батьківські навчання і старання в любові. Ми сьогодні хочемо разом з вами дякувати за дар свого життя і просити, щоб Бог дав Дар Святого Духа, щоб ми могли цінувати один одного за свого життя, яке не зупиняється, а має продовження, бо що око не бачило і вухо не чуло, те Господь приготував тим, що люблять його. Життя це дар Божий, що Він від  себе взяв і нам дав. Життя наше не закінчується, а переходить у стан прославлений.

Господь – це віра, яка кличе долучитися до життя новопреставленої Параскевії, ми сьогодні вірою розвиваємо спілкування і між нами здійснюємо молитви у вірі, щоб не тільки вірою і зворушенням єднатися у молитві, але щоб Господь прийняв, щоб вона будучи там, свідчила життя вічне. Коли ми молимося за померлих то вони нам допомагають. Це Церква, видимий і невидимий світ, віра, яка дає можливість померлих сприймати серед нас, щоб за їхніми молитвами Господь дав в мирі і любові жити.

Молимося за прощення гріхів і за її життя у світлі, де немає ні болізні, ні печалі, нв зітхання, але життя безконечне.»

Владика Михаїл Бубній звернувся до всіх із подячним словом: "Дякую всім хто приїхав розділити зі мною і родиною цю втрату, а водночас здобуття. Коли владика розповідав, якими ми маємо бути у відносинах з Богом, він це говорив, бо його мама цього навчила. Я часто мав можливість зустрічатися з мамою владики Михаїла Колтуна, вона була дуже подібною до моєї покійної мами. Сьогоднішня Параскевія відходить від нас, але вона лишає велике багатство Церкві, в храмі та у селі Хлівчанах. Вона виконала те, до чого Церква закликає від Вознесіння до Зіслання Святого Духа, до Декади місійності, щоб кожен був місійним і звіщав Євангеліє іншим, ділився радістю з іншими. Моя мама лишила багато рукописних молитов і дев'ятниць. Вона переписуючи, ламінувала скотчом, щоби ця молитва тому, кому буде давати, довго послужила. Найбільшою радістю для неї було, як вже не могла ходити, коли її принесли чисті зошити, бо могла писати. Дивлячись на маму бачу, що втрачаємо багато, але також здобуваємо заступницю в небі. Вона годинами стояла на колінах, вони її ніколи не гоїлися. Мама, коли принесла мене хрестити до церкви, молилася перед місійним хрестом, щоб Господь прийняв мене до свого виноградника, хотіла мене пожертвувати Богові, про це вона мені розповіла у 2008 році. Вона мала живий контакт з Гомподом". 

Прес-служба єпархії