Різдвяне послання до священиків, монахів, монахинь, семінаристів, вірних Сокальсько-Жовківської єпархії та всіх людей доброї волі 2022-2023 р. Б.

Христос Рождається! Славімо Його! 

Вкотре ми зустрічаємо Різдво Христове і воно нас завжди радує, надихає і вселяє віру: «З нами Бог». З усіма ми хочемо розділяти особисту і спільну радість і сприймати славу Бога на землі серед нас. 

Особливо в останніх часах ми відчуваємо потребу на всеукраїнському християнському рівні святкувати народження Ісуса Христа разом. Тому Ісус Христос народився на землі серед нас, будучи Богом, щоб усіх нас зібрати біля себе, щоб було одне стадо і один пастир. 

Пробудження, яке наступило в народі, спонукає церковних душпастирів привести народ до єдиного християнського календаря, щоб цей календар став часом нашого єднання у радості з народженим на землі Господом нашим Ісусом Христом. До такого єднання Божий промисел нас спонукає, щоб у наших християнських святах ми єдналися у мирі і любові в щоденному житті, щоб в цій же ж любові ми плекали наше життя, розвиваючи його культуру і устрій і, щоб на цій вірі, розбудовувати нашу Державу, як гарант нашої свободи і незалежності, як гарант забезпечення нашої з вами гідності та миру. Бог хоче привернути світ і нас з вами до цієї первинної любові, в якій Він створив світ і в ньому людину, і, щоб споглядаючи, розпізнавав Отець в його обрисах лик возлюбленого Сина – первородного усякого створіння (Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха», п. 107). 

Цими возлюбленими обрисами є світ і все творіння, є ми, є кожен з нас. Кожен є возлюблений Богом, бо Бог сотворив нас з своєї любові і ця любов виявилась на нас, на всіх людей і на все сотворіння. Тому Бог, Син Божий, з любові до нас воплотився, щоб нас, створіння, піднести до Бога, щоб Бог був у всім і у всьому. 

Здавалось, на цей час німа природа найперше приймає в народженні Бога нашого Ісуса Христа і ця природа зворушує нас, промовляє і ми починаємо розуміти, хоча недоуміваємо, як Бог рідниться з нашою природою з усім творінням і з усіма нами. Дорікає Господь тим, котрі всупереч не хочуть цього признати: “Як настане вечір, ви кажете: Буде гарна погода, бо червоне небо; а вранці: сьогодні буде негода, бо небо щось червонясто похмуре. То вигляд неба ви вмієте розпізнавати, а знаків часу ви не здатні розпізнавати?... І полишив їх і пішов звідти» (Мт 16, 1-5).

Признання Бога у світі і в житті є ключовим знаменням нашої віри, якою ми охоплюємо весь сотворений світ і в молитовному ставленні віддаємо хвалу, поклін і подяку Богові. Це ставлення має характер Доброї Новини: «Що ви найменшому з моїх братів зробили – це ви мені зробили» (Мт. 25, 45). А цими найменшими є ці, кого світ не сприймає, чи забуває, чи опущені. До них Церква звертає свою особливу увагу у своєму служінні у милосердних вчинках щодо тіла і душі. 

Коли Господь кожного запевняє за виявлене милосердя до ближнього своєю сторицею, то Він тим заохочує нас, щоб ми так, як Різдво признаємо і святкуємо, так і Божі слова, які нас настановляють так жити, приймали і виконували. Богу дякувати, що наша Церква є такою, що ми її любимо, слухаємо і в більшій мірі відзиваємося добрими ділами, а зокрема ділами милосердя усім потребуючим, переселенцям, раненим, усиротілим, засмученим, ув'язненим, хворим. Це нас усіх ріднить, єднає, лікує, оновлює в Христі, навіть до такої міри, як не було що їсти, як бувало з апостолами – сам Господь дбає і робить чуда. 

В нашому випадку, загальнонаціональному, коли йде війна і весь народ загрожений жорстокістю ворога, Церква і її вірні не втрачають довір’я до Бога. Церква, в якій ми усі об'єднані вірою в благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа, вчить і ми розуміємо, що не для того Бог сотворив світ, щоб його ворог знищив, але через віру нашу – спас нас і оновив Україну, а через неї ще й ворога нашого навернув на життя у мирі. 

Війна – це жорстокість гріха. І в цьому випадку наша віра має виявлятися, першою мірою, в боротьбі з гріхом, як особистим, так із гріхами інших, в тому числі і ворожих противників. Наша християнська позиція є довіритися Богові і довіряти Богові всіх і Державу, утримуватися від усякого гріха розпуки, зневіри, ненависті, прокльонів. І тому, можемо зі зброєю в руках захищатися і фізично послаблювати, знешкоджуючи ворожі позиції. Ми, як плід наших старань і сподівань, прагнемо припинення війни і встановлення миру. Христос Бог народився, щоб бути з нами. Він прийшов до нас, щоб ми були з Ним і, коли ми робимо, так як Він вчить, тоді ми з Ним перемагаємо. 

З нами Бог, з нами Богородиця. Ми не одинокі, з нами наші воїни-побратими, які сповняють свій християнський обов'язок оборони Батьківщини. Ми маємо видиму і невидиму силу і це додає впевненості у вірі в перемогу.

Мужність, стійкість, витривалість в доброму у вірі є завжди похвальними у людей і в Бога. Це діла, якими Бог перемагає нашого ворога.

Серед темряви нашого життя з'явилося світло, яке сьогодні нас радує. Христос народився в Вифлеємі і ми його народжуємо у наших серцях і в наших домівках, а тепер – в окопах, бліндажах, в прикрих умовах без тепла і світла, але у великій радості. І цю радість ми розвиваємо в собі через життя з Ісусом Христом і даруємо її своїм ближнім і далеким і аж до ворогів, щоб і вони удостоїлися розуміння і віри людської і Божої на землі і, щоб звершенням наших сподівань, настав «мир людям доброї волі».

Христос Рождається! Славімо Його!

†Михаїл 

єпископ Сокальсько-Жовківський

Дано: м. Жовква, Єпархіальне Управління

День св. пр. Софонії, 16 грудня 2022 р. Б.