Парафіяльна піша проща до Зарваниці

Деталі

Створено: Середа, 15 серпня 2018, 10:26

Там де любов і доброта – там є Бог!

В сучасному ритмі життя нам важко знайти час для любови та доброти. І превеликий жаль, ці чесноти стають рідкістю у сучасному суспільстві. Людина намагається лише реалізуватись в особистому житті, забуваючи про найважливіше прагнення – любові до Бога!!! Щоб це прагнення в собі віднайти та розвинути, парафіяни із с. Маркопіль та Межигори вже другий рік поспіль вирушають у пішу прощу до Зарваниці. Ця піша проща, яка відбулася з 6 по 8 серпня 2018 року, була організована місцевим парохом о. Василем Гершоном та присвячена за мир і спокій в Україні. Саме о. Василь, був першим з священиків Бродівського району, який 4 роки тому «проклав» маршрут до святого місця Зарваниці.Цей шлях проходить через три райони Тернопільщини: Зборівський, Козівський та Теребовлянський район і займає приблизно 110 кілометрів.

Цьогорічні кілометри, які пройшли парафіяни, були нелегкі. Багато хто із прочан йшов вперше, але ніхто не скаржився на втому чи біль, а з вірою та власними наміренями у серці крокували до Зарваницької Матері Божої. Паломницька хода розпочалася Святою Літургією у храмі Вознесіння Господнього с. Маркопіль. Опісля, прочани з іконою Матері Божої Вознесенської та державним прапором вирушили до відпустового місця у с.Зарваниці.  Ця хода  була як символ єднання двох чудотворних Богородичних ікон!  

СВІТЛИНИ

В часі прощі поруч їхав автобус з продуктами та речами, але ніхто із прочан не спокусився у нього сісти. Ночували під відкритим небом у наметах, їжу варили великою дружньою сім’єю  на відкритому вогні, розважання над Святим Письмом та спільна молитва. Ці та інші моменти допомогли нам краще зрозуміти, що для щастя не потрібні великі статки, а кусень хліба і добре слово. «Незважаючи на біль у ногах, втому і тридцятиградусну спеку, ти йдеш і усвідомлюєш, що ти несеш намірення не тільки за себе, а й за своїх рідних і близьких, і ти не маєш права упадати духом, - поділилася своїми роздумами пані Галина. Навіть якщо у тебе в житті ніби все добре, ти все одно йдеш, щоб у такий спосіб скласти подяку Матері Божій за усі ті ласки і щедроти, якими Вона нас обдаровує!» 

Коли йдеш вдруге, ти розумієш, що насправді відчувають ті, хто йде вперше, і всіляко намагаєшся їм допомогти і підтримати, щоб полегшати хоч трішки їхню втому і біль. І саме у такі моменти усвідомлюєш, що таке любов і доброта – це те, що ти віддаєш і чим можеш поділитися! Важко передати словами як за ці три дні пішої ходи прочани здружилися. Адже в повсякденному житті ніби бачаться і зустрічаються один з одним, проте не помічається внутрішній світ кожного. Саме такі піші прощі допомагають побачити в людині її внутрішнє єство, а не тільки зовнішній вигляд чи статус у суспільстві. Бо під час ходи не так важливо скільки у тебе матеріального блага, а наскільки ти душевно багата людина. І ти переконуєшся, що у важкі моменти життя тобі допоможуть не гроші, а людська доброта та любов. Кожен хто пройшов цю прощу до Зарваницької Матері Божої зрозумів це! І зараз, кожен учасник цієї прощі, має бажання поділитися з іншими цією любов’ю і добротою, які дарують життя безконечне!

Учасниця прощі Рудак М. І.