Пошук по сайту

Єпископи

Владика Михаїл Колтун

Правлячий Архиєрей Сокальсько-Жовківської Єпархії

 

Народився
28 березня 1949 року у с. Полоничі (Буський район, Львівська область).

Священичі свячення
13 грудня 1981 року із рук Преосвященного Володимира Стернюка.

Єпископська хіротонія
19 вересня 1993 року в архикатедральному соборі Св. Юра у м. Львові.

Інтронізація
17 жовтня 2000 року в катедральному соборі Св. Апостолів Петра і Павла в Сокалі (Львівська область).

Освіта
У вересні 1957 року розпочинає навчання у середній школі в рідному селі Полоничі, яке завершує після восьмого класу в 1965 році.
Впродовж 1965–1969 років навчається у Львівському технікумі промислової автоматики, а відтак у 1969–1972 роках проходить військову службу у військово-морському флоті в Мурманській області.
Із 1972 й аж до 1989 року працює на заводі залізобетонних виробів у Львові майстром з контрольно-вимірювальних приладів, енергетиком.
8 листопада 1974 року вступає до монастиря Чину Найсвятішого Ізбавителя у Львові, де приймав до Чину отець Протоігумен ЧНІ Филимон Курчаба. 8 листопада 1981 року складає вічні обіти.

Священиче служіння
Протягом 1975–1981 років навчається у підпільній семінарії. У лютому 1981 року приймає піддияконські свячення з рук Владики Володимира Стернюка, а відтак 21 листопада цього ж року дияконські свячення.
13 грудня 1981 року отримує Святе Таїнство Священства з рук владики Володимира Стернюка, який впродовж 1972–1991 рр. виконував обов’язки місцеблюстителя Глави Української Греко-Католицької Церкви в підпіллі.
У період 1989–1993 рр. служить на парафії Вознесіння Господнього у Львові.
25 листопада 1990 року на Генеральній капітулі обраний вікарієм отців Редемптористів Львівської Провінції ЧНІ.

 Єпископська діяльність
12 липня 1993 року Святіший Отець Іван Павло ІІ номінував отця Михаїла Колтуна єпископом Зборівської єпархії УГКЦ. Тому, 19 вересня 1993 року о. Михаїл отримує єпископську хіротонію з рук Блаженнішого Мирослава Івана, Кардинала, Любачівського, а співсвятителями були митрополит Володимир Стернюк та єпископ Софрон Дмитерко. Ця хіротонія була першою після виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля. Опісля, 21 вересня 1993 року здійснена інтронізація вл. Михаїла на престіл єпископа Зборівського.
У 1996–1997 роках виконує обов’язки екзарха Києво-Вишгородського, поєднуючи із служінням адміністратора Зборівської єпархії. 22 грудня 1996 року здійснено введення на престіл Києво-Вишгородського екзархату. З цього ж року владика Михаїл Колтун стає членом Постійного Синоду та очолює Синодальну комісію з питань екуменізму; впродовж 1996–1999 років є членом комісії з питань сім’ї, комісії із творення нових єпархій, пасторальної комісії.
У 1997 році рішенням Синоду Єпископів стає єпархом Зборівським.
З 1997 року уповноважений від єпископату УГКЦ у справах капеланства і духовної опіки військовослужбовців усіх родів військ України. На даний час, є керівником Департаменту Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України. Ось як про цей момент згадує сьогодні владика Михаїл: «Свого часу служив на флоті. Знаю суворі будні солдата. Знаю, що таке грітись біля атомного реактора, коли холодно (владика служив на підводних атомних човнах). Але не можна сказати, що лише служба в армії дозволила мені стати військовим капеланом. На це прийшов час. Я був першим висвяченим єпископом після виходу Церкви з підпілля. На той час я був наймолодшим єпископом в Україні. Кому потрібно було йти до війська — 80-90-річним отцям чи мені? Відчув, що це моє покликання і відгукнувся на нього. Жодного разу не пожалів про своє рішення. Хоча не так легко спілкуватись з людьми із війська. Теперішнім військовим потрібно пояснювати та прививати християнські засади, християнський патріотизм. Пояснюю їм, що не лише сухим статутним правилом повинна жити людина».
16 липня 2000 року згідно із рішенням Синоду Єпископів УГКЦ призначений ординарієм новоутвореної Сокальської єпархії.
12 жовтня 2000 року Святіший Отець благословив і проголосив вл. Михаїла Колтуна єпископом Сокальським, а 17 жовтня 2000 року здійснено введення на престіл Сокальської єпархії єпископом-помічником Глави УГКЦ Любомиром Гузаром.
18 вересня 2007 року назва Сокальська єпархія декретом Блаженнішого Любомира Гузара була змінена на Сокальсько-Жовківську. Таким чином, владика Михаїл Колтун сьогодні є Правлячим Архиєреєм Сокальсько-Жовківської єпархії.
21 грудня 2017 року Преосвященного Михаїла Колтуна під час звітно-виборчого засідання ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України обрано головою ради душпастирської опіки при Міністерстві оборони України. Варто зазначити, що голова Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України стає радником Міністра оборони на громадських засадах. Владика Михаїл Колтун обраний головою Ради вдруге. Військовий єпископ УГКЦ уже очолював Раду у 2011 році. «Як в мирний час, так і під час війни греко-католицькі священики були і є ревними ініціаторами душпастирського служіння військовим. Ми й самі бачимо, яким необхідним є військовий капелан, котрий би духовно супроводжував військових. Адже їм потрібен священик, який допоміг би їм бути відважними, особливо тоді, коли життя знаходиться на межі. Теперішній час важливий для того, щоб зрозуміти, як священики і військовики одні одному потрібні. Склалася така ситуація, що промовляє про це. Священики заявляють, що смерть не страшна для тих, хто прагне свободи», — постійно наголошує Преосвященний Михаїл Колтун не лише у своїх проповідях, але й своїми вчинками.


 

Владика Петро Лоза

Єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ

 

Народився
3 червня 1979 року в селі Колоденці (Кам'янка-Бузький район, Львівська область).

Священичі свячення
26 серпня 2007 року із рук Преосвященного Ігоря Возьняка, архиєпископа і митрополита Львівського.

Єпископська хіротонія
12 липня 2018 року у катедральному храмі Св. Апостолів Петра і Павла у м. Сокалі (Львівська область).

Священиче служіння
У 1997 році вступив до Згромадження Найсвятішого Ізбавителя (редемптористи), у якому в 2003 році склав довічні обіти. Священичу формацію розпочав у семінарії оо. редемптористів у Львові (1998–2001). Завершив богослoвські студії в Інсбруцькому університеті, де навчався впродовж 2001–2009 років. Дияконські свячення майбутній владика Петро отримав 8 січня 2005 року із рук Високопреосвященного владики Ігоря Возьняка у храмі священномуч. Йосафата у м. Львові, а 26 серпня 2007 року отримав священиче рукоположення в архикатедральному соборі Св. Юра у м. Львові із рук того ж владики.
Після висвячення душпастирював у Вінниці, де був віце-парохом, а потім парафіяльним адміністратором у с. Гніздичеві-Кохавино (Жидачівський район, Львівська область). У 2011–2014 роках був провінційним дорадником Львівської Провінції Згромадження Найсвятішого Ізбавителя.
Від 2014 року по 2018 рік був адміністратором парафії святих Петра і Павла в м. Чернігові. Ось як про цей досвід служіння свідчить сам владика Петро: «Під час служіння на Чернігівщині мене найбільше захоплювало те, як тамтешні люди вчаться жити церковним життям. Тобто, як саме вони пізнають нашу Церкву, як “пробують на смак” оце християнське життя (втілювати для себе). І це був неймовірний досвід! Тож я можу тільки порадіти за тих людей, які пізнали нашу Церкву, як вони утвердилися у вірі, які зараз є ревними парафіянами в нашій спільноті в Чернігові. Хтось просто заходить, щоб подивитися на храм і в такий спосіб знайомиться з отцями чи сестрами. Хтось довідується про нас через якусь акцію в місті. Зазвичай, приходять ті люди, яких покликали наші парафіяни. Вони є свідками і тими, хто там розповсюджує буття нашої Церкви. Звичайно, що для деяких було великим здивуванням, коли вони, наприклад, прийшли до нашого храму, а до них підійшов священик чи сестра-монахиня і запитали, як їхні справи і чи їх щось цікавить. Саме це їх так притягує. На мою думку, там є чимало наших парафій, які радо приймають людей, очікують і йдуть служити тим людям, які там є...». Водночас о. Петро Лоза опікувався ув’язненими із двох тамтешніх колоній: «На жаль, чоловіки та жінки, які виходять із в’язниці, інколи не мають куди йти. Буває й таке, що в родині їх ніхто не чекає або ж вони взагалі навіть не мають сім’ї. Вони думають про те, як далі знайти роботу, отримати житло, як «влитися» в соціальне життя. Якщо у в’язниці вони могли «впорядкувати» свої спокуси чи проблеми, то на волі можуть знову легко до них повернутися... Тож у в’язниці люди потребують, щоб їм показали, що вони для когось важливі, потрібні, що їх хтось чекає. Також для нас, які живемо у вільному житті, залишається питання: а як ми сприймаємо цю людину і чим ми могли б їй допомогти? Звісно, духовний супровід допомагає їм розібратися зі своїми проблемами, знайти відповіді на певні запитання. Однак не кожна людина потім належно застосовує їх на практиці, багато з них духовною підтримкою так і не скористалися. Є чимало в’язнів, які виходять на волю і повертаються до звичного життя, – влаштовуються на роботу, створюють/живуть у сім’ї і так далі... Проте стільки ж людей повертають до тих немочей, яким піддалися і яких не побороли...».

Єпископська діяльність
12 квітня 2018 року Папа Франциск дав свою згоду на канонічний вибір ієромонаха Петра єпископом-помічником Сокальсько-Жовківської єпархії, який здійснив Синод Єпископів УГКЦ, і надав йому титул єпископа Паніума.
Єпископська хіротонія відбулася 12 липня 2018 року в катедральному соборі Святих Верховних Апостолів Петра і Павла в м. Сокалі на Львівщині. Головним святителем був Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук, а співсвятителями — владика Ігор Возьняк, архиєпископ і митрополит Львівський та владика Михаїл Колтун, єпарх Сокальсько-Жовківський.
Владика Петро Лоза вільно володіє російською, польською та німецькою мовами.

 

 

Офіційний медіаресурс
Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ
©2009–2023

Правлячий Єпископ: Кир Михаїл (Колтун)
Єпископ-помічник: Кир Петро (Лоза)

Контакти:
Адреса: 80300, м. Жовква, вул. Львівська, 7а
Телефон: 61-336