29 червня, у день пам’яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла катедральний собор Сокальсько-Жовківської єпархії у місті Сокаль став осередком виняткового літургійного торжества та великої духовної радості. Престольний празник цього величного храму об’єднав у спільній молитві єпископат, численне духовенство та сотні вірян, які зібралися, щоб прославити покровителів парафії та випросити Божого благословення і справедливого миру для зраненої війною української землі. Урочисту Божественну Літургію очолив Преосвященний владика Петро Лоза, Єпископ Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ, у співслужінні з владикою Ігорем Ранцею, Єпископом Єпархії Святого Володимира Великого в Парижі, владикою Василем Тучапцем, Екзархом Харківським, та владикою Михаїлом Колтуном. Архипастирям співслужили адміністратор собору о. Ярослав Кащук, сотрудники о. Василь Лепех, о. Андрій Дутчак, о. Олександр Кащук, а також запрошене духовенство.

Владика Ігор Ранця виголовив проповідь, у якій звернувся до історичного та духовного значення зв’язку українського народу з Апостольським Престолом. Він наголосив на тому, що саме вірність вселенській християнській спільноті допомогла вистояти нашій ідентичності у найважчі часи випробувань:

«Суть того буття є така, і вона абсолютно свідчить про те, що якби не було єдності частини українства із Римом, ну, то невідомо, чи наша держава мала би шанси вижити. Саме завдяки тому, що ми завжди горнулися на різних етапах різною частиною того нашого українського світу, горнулися до заходу, до осердя, до центру Католицької церкви, ми нині маємо державу і ми нині перемагаємо».

Аналізуючи прочитане євангельське слово про визнання апостолом Петром божественності Спасителя, єпископ детально зупинився на природі Христової Церкви, яка ґрунтується не на земних інституціях чи людській величі, а на тривкому фундаменті істини. Владика зауважив:

«Нинішнє Євангеліє нам каже, що Церква Христова тримається не на людській силі. Вона не зосереджується на людській історії, а базується на оцій скелі віри в Ісусі Христі, на на ньому як Сину Бога живого».

Архиєрей підкреслив, що святість і сила Церкви виявляються саме через людську неміч, яка переображується Божою благодаттю, бо «Бог будує свою Церкву не на якихось суперлюдях, суперменах. А на людях, які визнали власну слабкість. І через це пізнали силу Божого милосердя і Божу могутність».

Окрему увагу в проповіді було приділено сутності апостольської влади, як жертовного служіння і покликання відчиняти двері до Божого милосердя для кожної людини. Розмірковуючи над символікою ключів Царства Небесного, владика Ігор зазначив, що ця місія ввірена не для панування, а задля спасіння:

«Ця влада в’язати і розв’язувати, вона дана Петру не як якась влада у вузькому розумінні цього слова, не як якась юрисдикція чи формальні повноваження, а передусім як служіння любові та відчинення відчиняння дверей того Божого милосердя, дверей до Бога для інших».

Владика нагадав, що сокальський собор уже понад століття є тим благодатним місцем, де через Святі Таїнства Сповіді та Хрещення ці «ключі працюють щодня», повертаючи людям духовну свободу.

На завершення богослужіння під склепінням храму пролунали слова особливої молитовної підтримки та синівської вдячності на адресу єпарха Сокальсько-Жовківського владики Петра Лози, який цими днями святкує свій день народження. Звертаючись до іменинника, проповідник наголосив на високій відповідальності його архипастирського служіння. Уся церковна громада, духовенство та гості піднесли єдиним серцем щиру молитву за свого пастиря, бажаючи йому міцного здоров’я, сили та ревності у провадженні Божого люду.

Святкування закінчилося величним і потужним виконанням духовного гімну «Боже великий, єдиний» за мир, перемогу та благословення для всієї України. Наприкінці Літургії адміністратор парафії о. Ярослав Кащук від імені всього духовенства та сокальської громади висловив глибоку вдячність єпископату за візит, батьківське слово та спільне євхаристійне торжество.