Свята тайна подружжя та процес ствердження її недійсності
Церква достатньо вимоглива до всіх тих, які мають намір укласти церковне Подружжя, через те, що саме подружжя є вимогливим.
Правдивий церковний шлюб утворюється на підставі приписів церковного подружнього права, які базуються на 2000-літній богословські традиції.
Католицька Церква навчає, що подружжя – це нерозривний союз любові. Більш виразне обґрунтування цієї науки зустрічаємо у Подружньому Праві Церкви: «Істотними прикметами є єдність та нерозривність, які в подружжі між охрещеними набувають особливої сили, з огляду на святу Тайну, ККСЦ кан. 776 §3». А також: «Священний подружній вузол після довершення не може бути розв’язаний ніякою людською владою і з жодних причин, окрім смерті ККСЦ кан. 853». Як бачимо, нерозривність шлюбу – це істотна прикмета подружжя, але тільки те яке є правосильне, тобто укладене згідно подружнього права Церкви. Отже той, хто хоче укласти правосильний і законний церковний шлюб, той зобов’язаний укласти своє подружжя згідно приписів подружнього церковного права.
Не кожний шлюб є нерозривним. Правосильність шлюбу (і в тому числі нерозривність) полягає в тому, що подружжя було укладене згідно приписів права Церкви. Натомість неправосильний шлюб – це той, який не був укладений згідно права Церкви, немає сили права, і тому є недійсний. Тільки Церква має право визначати, які шлюби, тобто укладання подружжя, правосильні чи ні, згідно з власним правом, яке зобов’язує своїх вірних. Зберігання приписів Церкви щодо подружжя забезпечує стабільність інституції подружжя, створеної Богом та піднесеної до гідності Таїнства Ісусом Христом.
Кожне правдиве подружжя є унікальне і неповторне. Це стан досмертний і нерозривний, збудований на належному фізичному, психічному та духовному фундаменті.
Особа яка укладає церковне Подружжя без належного роздумування, усвідомлення, без досягнення інтелектуальної, психологічної та духовної дозрілості, дуже швидко розчаровується у своєму подружжі або не може впоратися із тягарем подружнього життя. Тому Церква вимагає закласти добрий особистий фундамент, щоб не залишилася одна велика руїна.
Особа яка бажає укласти правдивий церковний шлюб має зберегти три загальні приписи:
- не мати канонічних перешкод до укладання подружжя (згідно канонічного права їх є 13) Подружня перешкода робить сторони нездатними для правосильного укладання подружжя, і робить його неправосильним. Навіть якщо якась перешкода існувала тільки з боку однієї з двох сторін, вона робить шлюб неправосильним
- мати добру і непримушену волю укласти своє церковне Подружжя (подружня згода, без якої немає подружжя – це вільний, особистий, раз і назавжди даний, позитивний, розумний, зрілий акт волі, на підставі якого чоловік і жінка віддаються і приймають одне одного.)
- дотримуватися приписаної канонічної форми вінчання (тільки ті подружжя є правосильні, які були укладені перед компетентним священником, у присутності обох сторін та двох свідків, відповідно до священного обряду, встановлено Церквою).
Церква дуже чітко дотримується приписів подружнього права для того, щоб зберегти стабільність, нерозривність і святість подружжя. Вона також старається гідно приготовляти наречених до цього великого Таїнства, переживає, підтримує та молиться за тих, які бажають використовувати усі ласки благословенного шлюбу. Також Церква прагне спасіння тих, які пережили невдале подружжя.
З огляду на гідність нерозривності св. Тайни Подружжя, у Католицькій Церкві немає розлучень. Церковний трибунал (суд) нікого не розлучає. Також процедура, яка стверджує недійсність подружжя – це не «розлучення». Процес ствердження недійсності подружжя – це не пошук милосердя, а справедливості. Це ствердження правди, відповідаючи на запитання: чи дійсно під час укладання церковного шлюбу не було допущено порушень подружнього церковного права? Тобто чи дійсно подруги уклали нерозривне подружжя, яке є св. Таїнством?
Церковний Трибунал – це частина судової системи Церкви, через яку Єпископ виконує свою судову владу. Такі трибунали розглядають карні та спірні справи, але також і подружні, щоб зв’язувати, чи подружжя, яке припинилося самими подругами, є дійсним для Церкви чи ні.
Згідно приписів церковного права для оскарження подружжя (тобто ствердження його недійсності) здатними є: супруги або промотор справедливості відповідно до права (ККСЦ, кан. 1360)
Для того, щоб прийняти до розгляду справу визнання недійсності св. Тайни Подружжя, від однієї із супругів (сторін) необхідно пройти особисту співбесіду у Церковному Трибуналі Сокальсько-Жовківської Єпархії УГКЦ, і після того, як буде з’ясовано, що є вагомі підстави, потрібно подати наступні документи:
Список документів на подання судового процесу ствердження недійсності подружжя:
- Позовна скарга (Зразок подається нижче)
- Опис подружнього життя (Зразок подається нижче)
- Заповнена анкета для з’ясування подробиць подружньої справи (Зразок подається нижче)
- Список 3-х свідків, які погодилися дати свої правдиві свідчення у цій справі (Зразок подається нижче)
- Копія паспорту 1-ої сторінки та сторінки про сімейний стан
- Копія свідоцтва або рішення суду про цивільне розлучення
- Копія свідоцтва (довідка) про Хрещення
- Свідоцтво (довідка) про Церковний шлюб
- Супровідний лист пароха
- Інші документи ….
- Судовий збір