У неділю Розслабленого, 3 травня 2026 року, Преосвященний владика Петро Лоза, єпарх Сокальсько-Жовківський, здійснив пастирський візит до парафії села Сілець. Під час богослужіння архиєрей звернувся до вірян із проповіддю, основаною на євангельській розповіді про зцілення недужого біля овечої купелі у Єрусалимі. Центральною темою роздумів стала не лише фізична неміч людини, а й духовна самотність та необхідність бути «ближнім» для тих, хто страждає.

Розпочинаючи проповідь, владика Петро нагадав про чудодійну силу купелі Витезда, де Ангел Господній раз на рік зрушував воду. Проте в центрі уваги єпископа опинився діалог Христа з чоловіком, який хворів 38 років. Архиєрей підкреслив, що Господь не запитує про зовнішні обставини, а звертається безпосередньо до серця людини:

«Ісус зразу питає його конкретним питанням, яке для нього є важливим і те, що він, власне, хоче отримати: “Чи ти хочеш бути здоровим? Чи ти хочеш, щоби тобі повернулося твоє здоров’я, яке через хворобу втратилося?”».

Владика зауважив, що часто ми, подібно до розслабленого, бачимо перешкоди лише у відсутності людської допомоги чи зовнішніх засобів, забуваючи про джерело всякого зцілення. Особливий акцент у проповіді було зроблено на словах недужого: «Не маю чоловіка». Владика Петро провів паралель між цим розпачем євангельського героя та реаліями сучасної України, яка перебуває у вогні війни. Ми часто шукаємо лікарів чи земних можливостей, але забуваємо, що саме Бог є тією «купіллю», яка дає справжнє здоров’я.

«На жаль, ми зараз живемо в часі війни, коли є також так багато поранених, так багато скалічених людей на нашій українській землі».

Кожен християнин сьогодні покликаний стати тим «чоловіком» для ближнього.

«Можливо, я маю бути тією людиною, тим чоловіком, який має простягнути цю руку допомоги для цієї людини».

Архиєрей закликав парафіян до «іспиту совісті»: чи не звучить цей плач — «не маю чоловіка» — у наших власних родинах чи поміж самотніми сусідами? Єпископ також торкнувся теми духовного супроводу хворих, критикуючи поширений забобонний страх перед приходом священника. Він наголосив, що Сповідь та Причастя — це не підготовка до смерті, а «пожива, яка веде на вічне життя».

«Бувають, на жаль, часто такі випадки, коли людина, потрапивши в якусь хворобу, боїться покликати священника до хати. Боїться, бо можливо має якісь погані думки в тому, що от прийде священник і посповідає на смерть».

Навпаки, за словами владики, зустріч із Богом у таїнствах є моментом освячення душі перед будь-якими викликами. Владика нагадав, що оскільки Христос воскрес, то і наші гроби колись стануть порожніми, адже ми очікуємо «життя майбутнього віку».

Завершуючи літургійне торжество, владика Петро висловив щиру вдячність пароху о. Петру Якимцю за спільну молитву з нагоди освячення нової поминальної каплиці. Архипастир наголосив, що віра громади має зростати, аби передаватися наступним поколінням. Окремі слова подяки пролунали на адресу церковного хору. Владика підкреслив особливу роль хористів, які жертвують своїм часом для репетицій, аби своїм співом підносити думки вірян до неба.

Зі свого боку, о. Петро Якимець подякував єпископу за візит, зазначивши, що владика приніс парафії не лише духовні скарби та переконливе Боже слово, а й символічне сонячне тепло. Настоятель побажав архиєрею Божого милосердя та міцних сил для плідного служіння.

Після літургії віряни на чолі з духовенством вирушили процесією до нової поминальної каплиці під пасхальний передзвін. Перед освяченням громада виконала духовний гімн України «Боже великий, єдиний», молячись за волю, долю та мир для рідного краю.

Освячуючи каплицю, владика Петро нагадав, що вона є місцем прощання, яке водночас свідчить про надію. Він зауважив, що смерть для християнина є лише переходом, а порожній гріб Христа є запорукою того, що і наші могили колись стануть порожніми.

«Кожен померлий, який буде тут спочивати, до того часу, поки він не буде покладений до свого гробу, має нам бути великим свідком того, що каже церква: смерть не є кінцем, смерть є лише переходом до вічного життя. Господь є Богом не мертвих, а Богом живих», — підкреслив архиєрей.

Святкування завершилося окропленням свяченою водою та багатоголосим «Многая літа». Владика закликав усіх бути побожним українським народом та пам’ятати про заступництво Матері Божої, особливо під час щоденних травневих молебнів.

Стаття: бр. Тарас Дідик