У четвер, 25 червня 2026 року, на парафії преподобної Параскеви у селі Незнанів Шептицького району відбулася подія, важлива для збереження історичної пам’яті Церкви. Громада та духовенство зібралися разом, щоб розпочати єпархіальну стадію беатифікаційного процесу отця-доктора Станіслава Сярока, який загинув за віру від рук радянського режиму в червні 1941 року. Святкову Божественну Літургію очолив Преосвященний владика Петро Лоза, Єпарх Сокальсько-Жовківський, у співслужінні з Преосвященним владикою Михаїлом Колтуном, адміністратором парафії та постулятором справи о. Борисом Гороховським, а також духовенством і вірними єпархії.

Перед початком богослужіння владика Петро звернувся до присутніх і роз’яснив канонічний та духовний зміст спільної молитви, яка закладає фундамент для майбутнього проголошення незнанівського священника блаженним. Єпископ наголосив на важливості цієї справи для місцевої спільноти:

«Зараз в Божому храмі будемо розпочинати молитву, Святу Літургію, в якій будемо заносити наші благання, щоб Господь поблагословив, попровадив і щоби цей процес, який ми сьогодні розпочинаємо, — цей беатифікаційний процес прослави слуги Божого, отця доктора Станіслава Сярока, щоб він в дуже короткому і ближчому часі завершився».

У своїй проповіді владика Петро оповів про життєвий і душпастирський шлях о. Станіслава, провівши паралель між його жертвою та земним шляхом Спасителя. Владика підкреслив відданість ієрея, який попри молодий вік залишився вірним обов’язку до останнього подиху:

«Хочемо подивитися на його життя, хочемо подивитися на приклад його служиння Богу і людям, як він вмів принести себе в цю жертву Богові, щоби бути послушним волі Божій, шукати Його волі, залишаючись Його свідком до кінця в свої 33 роки».

Єпископ зауважив, що душпастир повторив хресний шлях Христа, «проживши на землі так, як наш Спаситель Ісус, і переживаючи подібний момент зради, подібний момент неправдивого осудження, подібний момент знущання, що призвело до смерті Христового священника».

Окрему увагу владика приділив історичним обставинам літа 1941 року, коли радянська влада намагалася знищити релігійне життя на західноукраїнських землях.

«85 років тому, якраз в цей час, кінець червня, тут, на цій незнанівській землі, відбувалися ці події. Почалася Друга світова війна», — нагадав єпископ.

Саме тоді освіченого священника, який володів шістьма мовами, представники НКВС безпідставно звинуватили у шпигунстві й піддали жорстоким катуванням, після чого «змордували і майже напівпомираючого лишили на полі».

Головним свідченням християнського духу замученого ієрея став його передсмертний заклик до любові та прощення, який він залишив парафіянам, котрі таємно перенесли його з поля до хати. Навіть на смертному ложі о. Станіслав Сярок просив людей відмовитися від помсти та злоби:

«Мої дорогі, не проклинайте тих моїх кривдників. Моліться за них. Не проклинайте, моліться, щоби іншої біди не накликати на наше село, на нашу парафію».

Для сучасної України, яка переживає випробування війною, цей заклик є наочним прикладом того, як віра допомагає долати ворожість і зберігати чистоту серця.

Після завершення Літургії розпочалася офіційна юридична частина. Нотар трибуналу зачитав церковні декрети, зокрема й отримане повідомлення від Ватикану (Дикастерії у справах святих) про відсутність перешкод (nihil obstat) для ведення справи. У присутності вірян і церковної влади призначені особи склали присягу на Святому Євангелії. Було сформовано спеціальний трибунал під керівництвом делегованого судді о. Петра Лози, призначено промотора справедливості о. Назарія Василишина, нотаря о. Романа Тереховського, а також затверджено склад історико-архівної комісії, яку очолила сестра Стефанія Вархола, ЧСЙ.

По завершенні засідання трибуналу присутні вирушили процесійною ходою на місцевий цвинтар до могили праведника. На місці поховання, де за радянських часів пам’ять про священника ревно оберігалася громадою, владика Петро Лоза очолив заупокійну панахиду. Звертаючись до парафіян, єпископ зазначив, що колись через страх переслідувань «могила була заборонена, була скрита», проте сьогодні настав час відкритого вшанування. Він висловив надію, що «ми в скорому часі не будемо молитися тут на цвинтарі біля його мощей, а будемо молитися в наших храмах біля мощей нашого нового мученика, отця Станіслава», коли його буде піднесено до слави на престолах Католицької Церкви.

Адміністратор парафії о. Борис Гороховський від імені всієї незнанівської громади подякував архипастирям за батьківське слово, підтримку та важливе рішення, наголосивши, що пам’ять про священника залишається дієвою:

«Владико, в нас похоронений мученик. Він діє, він в нашій громаді живе, він нам допомагає».