У неділю, 24 травня 2026 року, парафія Собору Пресвятої Богородиці та Йосифа Обручника в селі Сопошин Жовківського протопресвітеріату стала осередком духовної радості та історичної пам’яті. Громада урочисто відзначила подвійний ювілей свого душпастиря — 20-річчя служіння на парафії та 35-річчя ієрейських свячень отця Ярослава Петрухи. З цієї нагоди святкову Божественну Літургію очолив Преосвященний владика Петро Лоза, єпарх Сокальсько-Жовківський.

Цей пастирський візит збігся в часі з особливим періодом у житті Української Греко-Католицької Церкви — декадою місійності. Розпочинаючи своє архипастирське слово, владика Петро звернув увагу вірян на глибокий зміст цього літургійного часу, який поєднує празник Вознесіння Господнього із очікуванням П’ятидесятниці. Архиєрей наголосив, що кожен християнин від моменту свого хрещення покликаний бути свідком Христовим у сучасному світі:

«Кожен, хто є охрещений, хто прийняв Святу Тайну Миропомазання, що, ставши християнином, став одночасно учнем і апостолом Ісуса Христа. І що в своєму житті має це покликання не то, що жити своєю вірою, перебувати у цій вірі, але бути тим, хто захищає свою віру, свою церкву».

Центральною темою проповіді єпископа стали роздуми над 17-ю главою Євангелії від Йоана — архиєрейською молитвою Спасителя. Владика підкреслив, яку велику цінність має кожна віруюча душа в очах Творця і як важливо триматися єдності, до якої закликає нас Господь. Ця єдність і Божа опіка особливо гостро відчуваються людиною в її повсякденному житті, стаючи надійним орієнтиром серед теперішніх випробувань:

«Коли людина відчуває і знає, що вона є в руках Божих, і завжди йде через це своє життя з тою думкою, що вона є не сама, а з нею є Бог. І завжди той Бог, який так багато зробив, який так багато робить, який так показав, що він любить людину».

Окрему увагу єпископ приділив сутності християнської віри, яка ніколи не може залишатися пасивною чи прихованою. Посилаючись на слова апостола Якова про те, що віра без діл є мертвою, проповідник закликав громаду до діяльного свідчення Євангелія через вияв християнської любові та місіонерського духу в повсякденні:

«Я в своїй вірі також хочу бути тим дієвим християнином, тим християнином, який виявляє свою віру назовні, бо через вияв своєї віри назовні я стаюся тим місіонером. Не біймося того слова, що бути місіонерами. Не біймося того, щоби бути тими, хто захищає свою віру».

Ювілейне святкування стало нагодою для особливої подяки Богові за дар священства отця Ярослава Петрухи. Владика Петро відзначив його ревне, двадцятилітнє служіння на парафії, де під його душпастирським опікунством зросло вже ціле покоління свідомих християн, та привітав із 35-річчям священства, який розпочався у 1991 році. Архиєрей нагадав присутнім про високу і жертовну місію кожного ієрея:

«Бути тим, хто особливо старається, де як кожен священик, щоби голосити. Голосити цю добру новину. Добру новину про те, що кожна людина є бажана і дуже люблена Богом. Голосити ту добру новину, що Бог завжди шукає за людиною».

Зважаючи на виклики, які сьогодні стоять перед Церквою та українським народом, єпископ звернувся до парафіян із закликом до безнастанної молитви за нові й ревні покликання до духовного стану. Він наголосив, що громада має бути живим середовищем, яке плекає нових душпастирів:

«Просімо від Ісуса, щоби Господь посилав добрі й святі покликання до стану священичого й монашого серед нашої молоді. Завжди пам’ятайте, що жнива великі, а робітників мало. Наша церква дуже потребує зараз також добрих і святих священиків».

Окрім духовної величі, цей день у Сопошині відзначився вагомою культурно-просвітницькою подією — презентацією історико-краєзнавчого дослідження отця Ярослава Петрухи про родинне село «Селиська у вирі подій галицької землі. Історія села Оселя від найдавніших часів до 1946 р.».

Проводячи паралель між історією, збереженою у книзі, та спадкоємністю віри, яку ми отримуємо від предків, єпископ висловив вдячність усім поколінням, які зберегли вірність Церкві у часи підпілля та переслідувань. Він наголосив, що сучасні християни мають відповідальне завдання — передати цей скарб майбутнім нащадкам:

«Дар віри, який ми отримали, напевно, більшості з нас це отримали від наших батьків, дідусів, бабусь, які вчили нас ще з дитинства молитися, які приводили нас до храму Божого. А ми з вами також ставмо собі оце питання, щоби цю віру, якою ми живемо на щодень, передати тим поколінням, які прийдуть після нас».

Після заамвонної молитви владика освятив вітражі св. рівноап. кн. Володимира та св. свщмч. Йосафата, які розміщені у святилищі.

Після завершення Божественної Літургії владика Петро висловив подяку отцю Ярославу за його невтомну працю на духовній та історичній ниві єпархії, вручивши ювіляру подячну грамоту. У свою чергу, отець Ярослав подякував архиєрею, співбратам у священстві та всій сопошинській громаді за спільну молитву, підтримку та розділену радість свята.

Урочисте богослужіння завершилося традиційним многоліттям, яке єдиним серцем піднесли парафіяни та гості свята.

Стаття: бр. Тарас Дідик