20 вересня, у неділю після Воздвиження у Жовкві відзначають пам?ять святого мученика Партенія. Цього року урочисте богослужіння з благословення владики Петра, єпископа Сокальсько-Жовківського звершив владика Василій Тучапець, екзарх Харківський у співслужінні духовенства. У парафіяльному храмі Пресвятого Серця Христового, яким опікується адміністратор о. Веніамин Чернега, ЧСВВ, зібралися численні вірні, щоби разом помолитися біля чесних мощей ранньохристиянського святого.

Святий Партеній жив у III–IV століттях і походив з Вірменії. За переданням, він разом із братом служив при імператорському дворі, обіймаючи посаду нотаріуса, та був наближеним до правителя. Під час жорстоких гонінь імператора Декія, коли від християн вимагали зректися віри та принести жертви римським ідолам, брати відкрито сповідали Христа. За це вони зазнали катувань і прийняли мученицьку кончину, ставши прикладом непохитної вірності Богові.

Спочатку тіло святого покоїлося в римських катакомбах, а згодом Папа Римський передав мощі до Відня. У 1784 році за згодою та дозволом цісаря Йосифа реліквію урочисто перенесли до Жовкви, де вона вже понад два століття перебуває у василіянському монастирі Різдва Христового. Відтоді в місті склалася щорічна традиція вшановувати пам’ять святого саме в першу неділю після Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього, прибігаючи до нього як до «безвідмовного» заступника у хворобах, складних життєвих обставинах та випробуваннях війни.

Під час проповіді вл. Василій звернувся до недільного євангельського читання про зцілення дочки хананейки, підкресливши силу її глибокої віри та смирення. Проповідник зауважив, що жінка прийшла до Ісуса передусім з усвідомленням власної недостойності та проханням про милосердя, і лише згодом благала про звільнення своєї дитини. Ця євангельська подія показує, що щире навернення людини відкриває шлях для дії Божої благодаті.

Розмірковуючи над вибором святого Партенія та його брата, архиєрей нагадав їхню безкомпромісну відповідь правителю перед лицем погроз і тортур:

«Якщо ми відречемося Ісуса, то ми станемо приятелями твоїми, але ми втратимо приятельство правдивого, істинного Бога. Тому ми цього не зробимо. Ти можеш завдати рани нашим тілам, але ти не можеш завдати кривди нашій душі, яка непідвладна тобі».

Владика провів паралель між тими історичними подіями та випробуваннями, які випали на долю України сьогодні. Він зазначив, що час війни вимагає від людей особливої внутрішньої витримки, аби не впасти у відчай перед навалою зла, а спиратися на духовну опору:

«Дуже важливим є, щоб в цей момент також ми духовно не похитнулися, щоб ми десь не захиталися в своїй вірі, щоб ми також не відійшли від Христа в цей час випробувань. Бо навпаки — зараз від нас вимагається сильної віри, єдиної єдності і сильної віри в Христа, щоб до Нього ми, засвідчуючи Йому вірність, випросили також цієї благодаті, сили для всього нашого народу, для нашого війська також, для наших захисників і захисниць, щоб вистояти і зупинити агресора, і звільнити нашу землю».

Окремо єпископ виділив три важливі чинники, які допомагають християнинові зміцнювати віру в повсякденному житті. Першим із них є щоденна, уважна і щира молитва, яка є діалогом із Богом. Другим — читання та втілення в життя Божого Слова, через яке Господь промовляє до людини. Третім джерелом сили проповідник назвав Святі Тайни, зокрема Євхаристію, де людина таїнственно єднається з Христом і отримує прощення гріхів.

Архипастир також згадав історію жовківської обителі, нагадавши про отців-василіян радянських часів, які пройшли крізь заслання до Сибіру, але зберегли вірність Церкві й повернули віру наступним поколінням. Владика наголосив, що сьогоднішнє завдання вірних полягає в тому, щоби так само надійно передати отриманий скарб віри своїм дітям та онукам.

На завершення проповіді архиєрей закликав парафіян і гостей свята до щирої спільної молитви за весь український народ та українське військо:

«Святий мученику Партенію, моли Христа Бога за весь наш народ, за єдність в ньому, зростання у вірі; моли Бога за наших захисників і захисниць, щоб Господь оберігав їх, давав їм силу, мужність, відвагу зупинити агресора, звільнити нашу землю від загарбників і щоб Господь подав мир нашому народові».

Фото та інформація: Жовківський монастир Отців Василіян