У неділю 28 червня, унікальною духовною радістю та щемливими спогадами наповнився храм у селищі Жвирка. Тут відбулася урочистість з нагоди приїзду єпископа владики Ігоря Ранці до свого рідного краю. Святкове богослужіння об’єднало дві громади Шептицького району, які відіграли визначальну роль у становленні майбутнього архиєрея — село Опільсько, де він народився, та Жвирку, де пройшли його шкільні роки. Попри літню спеку, місцевий храм заледве вміщав численних парафіян.

Божественну Літургію очолив владика Ігор Ранця у співслужині адміністратора жвирківської парафії Святого Духа о. Петра Звіра та адміністратора опільської парафії Пресвятої Тройці о. Тараса Венгрина. До спільної молитви долучилися родичі єпископа, а місцевий хор супроводжував службу чудовим, злагодженим співом. Звертаючись до вірних під час проповіді, владика поділився глибоко особистими переживаннями:

«Для мене особисто дуже трепетний момент, дуже особливий день — мати можливість тут з вами разом молитися. В цей день, в цю неділю, таку спеконту, в цей час такий тривожний»

Центральною темою проповіді владики стали євангельські роздуми про оздоровлення слуги сотника, які він пов’язав із потребою живої віри в часи випробувань. Проповідник зауважив, що часом люди шукають надзвичайних знаменнях, забуваючи про силу звичайного довіри до Господа: «А от цей сотник нам каже: “Скажи ли- лише слово”. Достатньо того твого звичайного слова, не треба нічого такого екстраординарного. І ось тому ми маємо вчитися від нього». Єпископ підкреслив, що саме щире смирення відкриває дію Божого слова у нашому житті.

Окрему увагу єпископ приділив значенню рідного дому та подякував усім, хто підтримував його на життєвому шляху, особливо своїм близьким. З великою вдячністю він згадав про присутність найрідніших людей у храмі: «Для мене особлива радість, тому що сьогодні також є мої батьки, мої родичі з Львова. І така особлива нагода». Також владика згадав свої роки навчання, адже саме тут він колись закінчив місцеву школу, звідки згодом розпочався його великий шлях.

Після завершення літургії слова вдячності на адресу єпископа висловили представники духовенства та громади. Зокрема, о. Петро Звір відзначив важливість цієї зустрічі для всього села, наголосивши, що земляки уважно стежили за його хіротонією через трансляцію, і тепер радіють можливості привітати його особисто. Наприкінці зустрічі владика Ігор щиро подякував парафіянам за теплоту та спільне молитовне єднання. В свою чергу о. Тарас Венгрин розповів про дитинство вл. Ігоря, а місцева спільнота Матерів в молитві вручила йому пам’ятні подірунки: картину рідного села та дароносицю, а також попросила зачитати свій лист звернення до французького крила їхньої спільноти.

На завершення урочисості присутні зробили спільне фото та заспівали Молитву за Україну.