16 серпня 2026 року Божого парафіяльна спільнота села Ямне Львівського району молитовно відзначила храмовий празник та величний 100-літній ювілей своєї святині — храму Успіння Пресвятої Богородиці. З нагоди свята парафію вперше відвідав Преосвященний владика Петро Лоза, єпарх Сокальсько-Жовківський, очоливши святкові богослужіння у співслужінні духовенства єпархії та запрошених гостей.

Урочистості розпочалися на церковному подвір’ї, де єпископа тепло вітала громада. Перед входом до святині владика Петро звернувся до присутніх зі вступним словом, наголосивши, що першочерговою справою у стосунках людини з Богом є прославлення Творця та подяка Йому. Він також зазначив, що спільна молитва громади цього дня підноситься за українських воїнів, Батьківщину та довгоочікуваний мир, який бере свій початок у серці кожного з нас, адже будь-яке зло, що прийшло на нашу землю, можна подолати виключно добром.

Відтак розпочалася Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Петро Лоза. Йому співслужили адміністратор парафії протоієрей Михайло Кузьмінський та запрошне духовенсво. Вірні мали нагоду приступити до Святої Тайни Сповіді та прийняти Пресвяту Євхаристію.

Під час проповіді владика Петро роздумував над таїнством Успіння Богородиці, прикладом Її беззастережного послуху Божій волі, а також над євангельською притчею про немилосердного боржника:

«Ми, вчинивши гріх, чи ми можемо цей гріх чимось замолити? Чи ми можемо щось зробити, щоби Господь прийняв від нас якусь плату, щоби Він міг відпустити наші гріхи? Ми нічого не можемо Богові дати. Нічого. Ніяких молитов, ніяких пожертв, ніякої дії ми не можемо Богові дати за те, що Господь простив мені мій гріх. Єдине лише, що ми отримуємо — це є оце Боже милосердя, оце Божа любов до кожного з нас, яка в своїй всемогутності, в своїй Божій милості прощає мій людський гріх».

Продовжуючи проповідь, єпископ наголосив на християнському обов’язку прощення ближніх та силі молитви у часі важких випробувань війни:

«Від мого прощення моєму винуватцеві залежить моє вічне життя. Залежить те, наскільки я є готовий простити, настільки Господь буде прощати мені мої гріхи. Чому нам Боже слово каже, щоб ми молилися за навернення наших ворогів? Бо через нашу молитву і бажання того, коли молимося за наших ворогів, то найперше ми хочемо, щоби ворог перестав творити зло. А якщо він перестане творити зло, він перестане вбивати, він перестане нищити, він схоче перепросити… Пам’ятаймо: що би людина не робила в цьому світі, як би вона не поступала, що останнє слово завжди є за Богом».

Після завершення Божественної Літургії отець-диякон зачитав єпархіальну подячну Грамоту від владики Петра Лози протоієрею Михайлу Кузьмінському та парафіянам з нагоди 100-ліття святині. У грамоті було відзначено столітній подвиг віри багатьох поколінь, які збудували, зберегли та відновили святиню, що залишається живим осередком молитви, надії та духовного відродження.

Зі словом вдячності до єпископа звернувся адміністратор парафії о. Михайло Кузьмінський. Він подякував владиці за перший в історії візит на парафію та спільну молитву, зазначивши:

«Десь в творах патріарха Йосифа Сліпого він пише такі речі: “Бажайте більшого, українці”. І сповнилася моя мрія — на 26-му році свого священичого служіння тут, в Ямному, ми такої удостоїлися ласки, що ви захотіли, прибули і помолилися з нами разом».

Отець Михайло також коротко пригадав історію храму, збудованого у 1926 році, який у радянські часи з 1961 по 1992 рік був закритий і перетворений на «музей хліба», а вірні змушені були ходити на богослужіння до сусіднього Стрептова, доки святиня знову не відчинила свої двері для молитви.

Душпастир висловив окрему подяку старшим парафіянам, паламарям, сестрицям, жертводавцям та доброчинцям, зокрема компанії «Continental Farmers», за постійну опіку над святинею, після чого для владики, духовенства та всієї громади пролунало урочисте многоліття.

На завершення владика Петро подякував усій громаді за теплий прийом і спільну молитву:

«Завжди приємно на серці, коли маю можливість зустрітися з вірними нашої Сокальсько-Жовківської єпархії. Сьогодні є та чергова радість, що вперше, і сподіваюся, що не востаннє, я є у цьому храмі, на вашій парафії».

Святкування увінчалося спільним виконанням духовного гімну України «Боже Великий, Єдиний», після чого духовенство разом із вірними вийшло на подвір’я, де владика Петро звершив чин малого освячення води, окропив усіх присутніх та здійснив обхід довкола ювілейного храму.