У неділю перед Богоявленням єпарх Сокальсько-Жовківський владика Петро Лоза звершив Архиєрейську Божественну Літургію та здійснив освячення престолу у храмі святого Архистратига Михаїла, що розташований на території військової частини у місті Великі Мости.

У богослужінні взяли участь духовенство єпархії, військові капелани, військовослужбовці та вірні. Молитва лунала за мир, за українських воїнів і за весь наш народ у часі війни.

В часі Божественної Літургії єпископ виголосив проповідь, у якій звернув увагу на духовний зміст періоду між Різдвом Христовим і святом Богоявлення: «Ми сьогодні духовно стоїмо посередині двох великих свят — Різдва Христового та Богоявлення. Ще зовсім недавно наш погляд був звернений до вифлеємської стайні, де в тиші, убогості й темряві народився Божий Син. Бог приходить у світ, який Його не приймає, приходить, знаючи, що на Його життя будуть зазіхати, але Боже провидіння є сильнішим за будь-які людські задуми і плани зла.

Тепер Церква готує нас до іншої великої події — Хрещення Господнього. На Йордані перед нами постає постать Івана Хрестителя — того, хто вказує на Христа, готує народ і стає голосом, що кличе у пустелі. Цей голос звучить і сьогодні, звертаючись до кожного з нас.

Іван Хреститель закликає до покаяння, бо наблизилося Царство Боже. Цей заклик є надзвичайно важливим, адже через покаяння людина уможливлює свою присутність із Богом. Щоб приступити до Господа, потрібно вміти перепросити за свої гріхи. Господь приходить не до праведних, а до грішних, але бажає, щоб людина не була джерелом зла у власному серці.

Господь навчає нас, що справжня сила не в людських зусиллях, не в пануванні чи насильстві. Останнє слово завжди залишається за Богом. Він є джерелом добра і не творить зла. Те зло, яке ми бачимо у світі, походить з глибини людського серця — з гордині. Людина, яка ставить на перше місце гордість, пожинає зло.

Зло неможливо подолати злом — його можна перемогти лише добром. У кожного з нас виникає запитання: як вигнати зло з нашої держави? Відповідь починається з серця кожної людини.

Молитва за ворогів не означає виправдання зла. Вона означає бажання, щоб той, хто чинить зло, перестав його чинити. Бо коли зло припиняється, припиняється руйнування. Молитва є виявом внутрішнього прагнення до перемоги добра.

Ми живемо у непростий час війни, коли ворог прагне зруйнувати, забрати найдорожче й посіяти страх. У цих обставинах ми молимося, щоб зберегти нашу культуру, традиції та духовну спадщину, і щоб уміти ділитися добром із тими, хто поруч.

Господь дарував людині свободу і шанує її вибір, навіть тоді, коли цей вибір має болісні наслідки. Людина часто є немічною, але Бог залишається вірним. Він віддав Своє життя, щоб ми мали життя вічне, і через Своє слово потішає нас: «Не бійтеся тих, хто може вбити тіло, але душі не може погубити».

Сьогодні ми молимося за всіх, хто віддав своє життя в боротьбі за волю України, і з болем та вдячністю проводжали їх в останню дорогу. Також просимо Бога, щоб батьки, сини й чоловіки повернулися до своїх домівок, а для нашого народу настав справедливий і тривалий мир.

На завершення богослужіння настоятель парафії та військовий капелан о. Василь Жданянчин склав слова щирої подяки владиці Петрові за спільну молитву, архипастирське слово, освячення престолу та духовну підтримку військовослужбовців, побажавши Божого благословення у подальшому архиєрейському служінні.

Пресслужба єпархії