13 травня 2026 року, у тиждень Самарянки, парафія святого Юрія у селі Руда Сілецька наповнилася особливою молитовною радістю. Парафію відвідав владика Михаїл Колтун. Архиєрея тепло вітали віряни, гості та духовенство на чолі з адміністратором парафії о. Богданом Стефанишиним.

Розпочинаючи свою проповідь, владика Михаїл провів паралель між сучасними викликами та станом апостолів після Воскресіння Христового, наголошуючи на винятковості моменту, в якому живемо:

«Ми переживаємо унікальні часи. Так як переживали це апостоли після воскресіння, в такому охопленні, здивовані, що діється в них, що діється в їхніх головах, і що діється в світі. А ще більше — що діється через них у світі».

Архиєрей закликав парафіян усвідомити власну місію у Божому задумі, адже кожен християнин є знаряддям для перетворення навколишньої дійсності: «Господь, повірте, через кожного з вас хоче цей світ оновити. Через кожного з нас».

Особливу увагу єпископ приділив природі Божого Слова. Він підкреслив, що Євангеліє — це не просто текст, а жива сила, яка має оселитися в серці:

«Не те, що ми читаємо такі слова, які в книжках ми читаємо — то не такі слова, але то є живі слова, які нам Господь вселяє в наше життя, щоб ми тепер в Його слово вірили».

Владика Михаїл також згадав про об’явлення Пресвятої Богородиці, ставлячи у приклад віру малих дітей, яких Господь обирає для великих справ: «Господь їх вибрав і через них, от таких малих дітей, Він хоче цей світ оновити». Це служіння, за словами владики, вимагає жертовності та відваги терпіти навіть за тих, хто помиляється.

Важливою частиною роздумів стала постать святого папи Івана Павла ІІ, пам’ять якого тісно пов’язана з травневими днями. Владика згадав про замах на життя понтифіка та його незламну віру:

«Він цю загрозу на собі відчув, коли він хотів поєднатися з тою жертвою, яку діти прийняли на себе, щоби служити за навернення грішників. І йому прийшлося потерпіти. І в тих терпіннях він не втрачав довіри».

Завершуючи торжество, владика побажав громаді Руди Сілецької бути «окриленими», як самарянка при криниці, та нести вістку про величні Божі діла у щоденне життя. Спільна молитва завершилася багатоголосим великоднім привітом, утверджуючи віру в перемогу світла над темрявою.

Стаття: бр. Тарас Дідик