23 квітня 2026 року, у день пам’яті святого великомученика Юрія Переможця, Преосвященний владика Петро Лоза, єпарх Сокальсько-Жовківський, здійснив архіпастирський візит до парафії у селі Руда Сілецька Кам’янко-Бузького протопресвітеріату. Разом із адміністратором парафії о. Богданом Стефанишиним, запрошеним духовенством та численною громадою архієрей підніс молитви за перемогу правди та утвердження Божої любові у серцях вірних.

Особливим символом торжества став образ святого Юрія, який зі списом у руках долає змія. Проте владика Петро наголосив, що це зображення має набагато глибший зміст, аніж просто фізична перемога над матеріальною істотою. Архієрей звернув увагу вірян на духовну природу боротьби, яку веде кожна людина:

«Найперше йдеться про того змія, про те зло, яке чигає на людську душу, яке чигає на людину, щоби вкрасти в людини спасіння».

Постать Юрія Переможця є прикладом безкомпромісної вірності заповіді любові до Бога. Владика підкреслив, що мученицька смерть святого — це найвищий прояв готовності поставити Творця на перше місце у своєму житті, незважаючи на будь-які перешкоди. Він закликав парафіян до істинного служіння, що ґрунтується на словах: «Люби Бога твого всім своїм серцем, всіма своїми думками, цілим своїм єством».

Життя святого Юрія як воїна земного царя також стало темою для глибоких роздумів. Єпископ пояснив, що військова служба великомученика була найперше школою дисципліни власного духу. За словами владики:

«Він, будучи в тій муштрі, муштрі військовій, він найперше муштрував своє людське серце, муштрував своє людське єство, щоби в будь-яких обставинах свого життя залишитися людиною».

Окрему увагу під час проповіді було приділено трагічним подіям війни, яку сьогодні переживає Україна. Владика Петро зауважив, що сучасне зло проявляється у руйнуванні міст та загибелі героїв, проте воно завжди приходить у світ саме через людину. Тому кожен християнин несе особисту відповідальність за те, щоби не дати темряві захопити власну душу. Архієрей запитував громаду:

«Чи я як людина, тут і тепер, чи я стараюся про те, щоби те зло не мало доступу до мого людського серця? Чи мої думки, мої слова, мої вчинки — чи вони є бездоганні?».

Перебуваючи у часі Пасхального посвяття, владика нагадав, що Христос своєю смертю подолав смерть і людську ненависть. Приклад порожнього гробу Спасителя дає нам запевнення, що злоба і брехня ніколи не матимуть торжества над Божою силою. Для віруючої людини Юрій Переможець є свідком воскреслого Бога, який веде нас до вічного життя.

Наприкінці проповіді владика Петро звернувся до громади з особливим закликом бути мужніми у вірі та любові, уникаючи гріха, щоби не бути причиною приходу зла у світ. Він побажав кожному парафіянину бути озброєним «списом нашої віри», щоби перемагати будь-які спокуси. Також архієрей підніс молитву за воїнів та благословення для всієї української землі:

«Святий великомученику Юрію Переможцю випроси для нашої землі благословення, щоби ми як український народ перемогли оце зло, яке прийшло на нашу землю, прогнавши його, і щоби не через нашу злобу ми не перетворилися в тих, хто є джерелом оцієї ненависті».

Після Літургії адміністратор парафії о. Богдан Стефанишин щиро подякував архієрею за служіння у цей складний час випробувань. Отець Богдан зазначив:

«Дякуємо сьогодні за ваш пастирський візит до нашої парафії, за ваше служіння, за ваше слово, яке ви заносите тут, у цьому Божому домі, для всіх нас, щоби Господь і Пресвята Богородиця завжди провадили вас у вашому такому непростому служінні».

Владика Петро також подякував священникам, хористам та вівтарникам за спільну молитву. Окреме привітання пролунало для іменинників, зокрема для наймолодшого паламаря громади. > Тарас Дідик: Завершилося торжество традиційним освяченням води та урочистим обходом навколо храму. Спільна молитва за Україну — «Боже Великий Єдиний» — стала фінальним акордом єднання громади у вірі в перемогу світла. Нехай приклад святого Юрія додає сил кожному християнину крокувати дорогою спасіння, свідчачи про живого Бога у щоденному житті.

Стаття: бр. Тарас Дідик