У першу неділю після Зіслання Святого Духа, 7 червня 2026 року, коли Східна Церква молитовно відзначає Неділю всіх святих, прокатедральний собор святого Священномученика Йосафата у місті Жовква став осередком виняткового літургійного торжества. Цього дня святиня єпархії святкувала народження нового душпастиря.

Святкову Божественну Літургію очолив Преосвященний владика Петро Лоза, єпарх Сокальсько-Жовківський. Архіпастирю співслужили запрошене духовенство, друзі новопоставленого ієрея, а також його парох з м. Белз о. Олексій Яворський, чиє ревне служіння свого часу стало для о. Юрія прикладом краси священства.

Головною подією стало уділення таїнства Священства. Під виголошення літургійних молитов та за душпастирським благословенням ієрарха, диякон Юрій Іванусь, випускник Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата та уродженець Белза, склав присягу і прийняв ієрейське рукоположення, остаточно приписавшись до Сокальсько-Жовківської єпархії.

У своїй недільній проповіді владика Петро Лоза детально зупинився на загальному покликанні християн до досконалості. Роздумуючи над суттю Неділі всіх святих, архієрей підкреслив, що шлях до неба лежить через глибоку переміну людського серця:

«Чи я хочу змінювати себе? Чи я хочу змінювати своє серце? Чи я хочу ставати кращим? Коли ми дивимося на життя святих, ми подивляєм, подивляємо їх образ, подивляємо їх витривалість у молитві».

Єпископ наголосив, що святість — це не особиста заслуга людини, а передусім Божий дар, який дається кожному через Його безмежне милосердя: «Святість людини завжди — це є благодать, яка виходить від Бога, яка освячує і змінює людину». Посилаючись на літургійний виголос перед причастям вірних, проповідник нагадав про високу відповідальність християнського життя:

«Святе є святим. Бо той, хто має своє серце переповнене гріхом, злом, переповнене якоюсь ненавистю, ми знаємо, що він не може приступити до Господа Бога».

Окрему увагу у слові після Літургії архіпастир приділив новопоставленому отцю Юрію, благословляючи його на ревне і ретельне проповідування Божого Слова у сучасному, зраненому війною світі:

«Вітаю тебе з тим, що ти сказав Богові: “Так”, — що хочеш, щоби через тебе, через твоє служіння ця Божа воля утверджувалась у цьому світі, щоби Царство Небесне відчувалося в кожному людському серці, де тебе Господь буде посилати».

Владика тепло привітав також Аліну — дружину нового ієрея, яка розділила з чоловіком цей «другий шлюб із Церквою», та всю його родину, подякувавши матері за християнське виховання сина.

У своєму зворушливому слові подяки о. Юрій найперше підніс молитву до Всевишнього та висловив синівську вдячність єпископу за виявлену довіру:

«Хочу подякувати в першу чергу Богові за дар покликання, який через Владику сьогодні я прийняв. Дякую, Владико, вам за довіру, на це велика довіра».

Отець Юрій також подякував усім присутнім священникам, друзям, диякону Роману за молитовну підтримку, а також парафіянам собору та чисельним землякам із Белза, які приїхали підтримати його у цей доленосний день. Символічним пресвітер назвав і те, що його ієрейський шлях розпочався саме у храмі священномученика Йосафата, оскільки і духовна семінарія, де він навчався, носить ім’я цього великого святого.

Святкування завершилося величним виконанням духовного гімну «Боже великий, єдиний» за мир в Україні та традиційним благословенням, яке молодий душпастир уділяв всім охочим.

Стаття: бр. Тарас Дідик