17 травня 2026 року мальовниче відпустове місце у лісі поблизу присілка Заглина знову стало центром паломництва для сотень вірних. Цьогорічну святкову Божественну Літургію очолив владика-емерит Степан Меньок, якому співслужили екзарх Одеський владика Михайло Бубній та численне духовенство. Співом супроводжував моління хор парафії Вознесіння Господнього м. Рава Руська під керівництвом п. Мар?яни Підчехи. Окремі тексти звучали на музику о. Зенона Злочовського.

Попри травневу спеку, лісова святиня наповнилася щирою спільною молитвою та особливим духовним піднесенням.

Розпочинаючи свою проповідь, владика Степан звернув увагу на глибокий контраст між відносним спокоєм Заходу України та щоденними випробуваннями прифронтового Сходу, зокрема Запоріжжя. Архиєрей закликав прочан не забувати про тих, хто перебуває в зоні бойових дій:

«Щоб компенсувати цей мир, ви мусите підсилити свою молитву за Східну Україну, за прифронтові зони. Це дуже важне, це дуже для вас всіх важне».

Проповідник також провів глибоку паралель із життям перших християн, роздумуючи над читаннями з Діянь святих апостолів, які традиційно звучать у цей пасхальний період. Він нагадав про те, «як розвивалася первинна Церква» та якою великою є сила спільноти. Посилаючись на слова Спасителя, єпископ наголосив:

«Спільна проща, дорогі мої, дає підсилення молитви. Ісус Христос каже: “Коли двоє або троє зберуться в моє ім’я, там я є між вами”».

Центральною темою богослужіння стали роздуми над неділею Сліпонародженого. Владика Степан детально зупинився на образі зцілення сліпця, підкреслюючи, що Господь міг оздоровити його одним словом, але виявив особливий знак, помазавши очі грязивом і пославши вмитися. Головним уроком цієї події архиєрей назвав беззастережний послух недужого:

«Звернім увагу на поведінку цього слівого. Він послушно йде. От цей послух є дуже важливим. Вмивається і прозрів».

На противагу духовній сліпоті фарисеїв, яка є гріхом проти Святого Духа, владика протиставив простоту серця, що веде до істинного богопізнання.

«Простота тих людей відкривала їм дорогу до пізнання Бога. Простота. Не треба богословської освіти, я вам скажу, великої. Коли людина в простоті шукає правду, Бог відкриває правду».

Особливо зворушливо пролунах слова архипастиря про загальне покликання християн до святості, яка закладається ще від самого лона матері. Владика Степан закликав вірних не боятися прагнути до досконалого життя:

«Ви всі покликані до святості! Всі, без винятку! Тому що всіх вас вибрав Бог в момент зачаття вашого. Коли душу безсмертну вам вкладав в тіло ваше, Він вже вас бачив, знав і хоче, щоб ви були там, де є Він».

Окрему увагу у своїй проповіді єпископ приділив Пресвятій Євхаристії як найважливішому шляху до спасіння душі. Він наголосив на живій і дієвій присутності Христа у Найсвятішому Таїнстві:

«Господь наш Ісус Христос приходить в нас, і він 15 хвилен перебуває, поки є видимий. Можна випросити, що хочете в нього. З вірою глибокою, якщо ви приймаєте причастя, Господь в вас перебуває».

На підтвердження сили євхаристійного Христа владика Степан поділився реальним свідченням про зцілення важкохворої жінки, яка за порадою священника щодня приступала до Святого Причастя з простою молитвою: «Святе Причастя, вилікуй мене». Ця історія глибоко відобразила силу віри паломників, ставши живим доказом того, що для віруючої людини немає нічого неможливого.

Після завершення Божественной Літургії відбувся урочистий чин прийняття нових членів до Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі. Розповідаючи про великі привілеї цього братства, владика Степан закликав вірних, зокрема молодь від 14 років, активно долучатися до молитви та носити знаки приналежності до Богородиці. Опісля паломники разом молилися Молебен до Пресвятої Богородиці, який очолив владика Михайло Бубній.

Завершилося святкування уділенням усім присутнім повного відпусту, а також теплими привітаннями на адресу отця Петра Сала, який цього дня святкував 30-річчя свого священничого служіння. Священники та миряни подякували архиєреям за їхнє пастирське служіння біля «Заглинської Силоамської купелі». Під багатоголосий спів духовного гімну «Боже Великий Єдиний» та великодніх піснеспівів паломники поверталися додому, відновлені у вірі та духовно прозрілі.

Стаття: бр. Тарас Дідик