Світлий тиждень після Великодня став для Крехівської обителі часом не лише літургійної радості, а й особливого вдячного вшанування живої історії нашої Церкви. 18 квітня 2026 року у Крехівському монастирі святого Миколая відбулися урочистості з нагоди 80-річного ювілею ієромонаха Василя Мендруня з Чину Святого Василія Великого — постаті, чиє життя стало синонімом вірності та незламності.

Святкування розпочалося з урочистої Божественної Літургії, яка об’єднала у спільній молитві Преосвященних владик Петра Лозу — єпарха Сокальсько-Жовківського, Дмитра Григорака — єпарха Бучацького, Василя Тучапця — екзарха Харківського та Михаїла Колтуна — вислуженого єпископа Сокальсько-Жовківської єпархії, а також численне духовенство, монашество, представників влади і вірян.

Владика Петро під час літургії звернув увагу на глибокий символізм постаті Івана Хрестителя, про якого читаємо в сьогоднішньому Євангелії. Він провів паралель між призначенням Предтечі та служінням сучасного ченця, наголошуючи на важливості ставити Бога на перше місце.

«Йому треба рости, а мені — маліти», — саме ці слова Івана Хрестителя стали лейтмотивом усього торжества. Владика підкреслив, що особа отця Василя є особливо близькою для кожного богопосвяченого серця, адже в ній втілена здатність людини виставляти не власну славу, а велич Божого імені. Ювілей отця, став нагодою подякувати за його «так», сказане Господу у найважчі часи.

Особлива увага в проповіді була приділена незламності віри в часи підпілля. Було згадано, як у глибокій небезпеці та під загрозою переслідувань отець Василь не побоявся обрати шлях учнівства, розділяючи з Христом Його хресну дорогу. Його священство, прийняте в умовах таємності, сьогодні плодоносить у відродженій та вільній Церкві.

Після завершення Літургії розпочалася урочиста частина. Владика Петро тепло привітав ювіляра та нагородив його почесною грамотою, наголосивши на неоціненному внеску як Магістра новіціату, що довгі роки ставив «печать на серцях» молодих монахів, формуючи фундамент їхнього духовного життя. Присутні отці також висловлювали свою вдячність за мудре наставництво, адже багато з них прийшли до ЧСВВ саме під його опікою. Присутні згадали і часи його протоігуменства, коли закладалися основи відновлення василіянських монастирів по всій Україні.

Одним із найбільш зворушливих моментів стало зачитування вітальної грамоти від Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Патріарха Святослава. У своєму слові Глава Церкви подякував отцю Василю за «дорогу вірності Христові в часи підпілля» та за його таланти поета, бандуриста і регента, які стали яскравим явищем у релігійній культурі. Грамоту зачитав отець протоігумен Йосиф.

Державне визнання заслуг ювіляра виявилося у врученні Подяки Верховної Ради України. Представники місцевої влади Жовківщини, вітаючи отця, підкреслили, що його життя є живим прикладом для кожного українця, який прагне бути справжнім християнином та патріотом.

Сам же отець Василь Мендрунь, відповів на численні вітання з притаманною йому смиренністю та гумором. Він розповів притчу зі свого дитинства про «замітання хати», порівнюючи свою 80-річну працю з діями маленької дитини, яка лише «розгортала порох», тоді як справжній лад і порядок у всьому навів Господь своєю ласкою. Отець Василь подякував Матері Божій та всім співбратам, з якими пліч-о-пліч працював на ниві Господній. Він наголосив, що вся заслуга за відродження монастирів належить Богу та тим великим монахам, які були поруч з ним у часи відновлення незалежності Церкви.

Урочистість супроводжувалася багатоголосим та частим многаліттям «Христос Воскрес» у виконанні братів Семінарії оо. Василіян в Брюховичах. Атмосфера свята була наповнена пасхальною радістю, що єднала покоління підпільних священників із молодими ченцями. > Тарас Дідик: Завершилося святкування спільним фото в монастирському храмі. Постать отця Василя Мендруня в оточенні владик, ченців та мирян стала живою іконою тяглості традиції — від суворих років переслідувань до світлого торжества віри у вільному Крехові.

Щиро вітаємо отця Василя з 80-літтям! Нехай Господь дарує йому сили й надалі бути тим «Крехівським дзвоном», що скликає людські душі до джерела живої води.

————————————-

Біографічна довідка:

Отець Василь Богдан Мендрунь народився 7 квітня 1946 року в селищі Велика Березовиця на Тернопільщині в складний післявоєнний час. Попри музичне обдарування, він був виключений з Львівської консерваторії через свої релігійні переконання, що не похитнуло його віри, а спонукало обрати шлях підпільного служіння. Духовну освіту він здобував у підпільній семінарії Чину Святого Василія Великого, готуючись до душпастирства в умовах переслідуваної Церкви.

Монаший шлях розпочався зі складання перших обітів у 1967 році, а вже у 1970 році він приніс вічні обіти, присвятивши себе Господу назавжди. 21 листопада 1971 року він прийняв священичі свячення в Івано-Франківську, розпочавши таємне служіння, за яке у 1974 році був заарештований органами КДБ у Львові. Навіть у часи переслідувань він поєднував підпільне душпастирство з роботою вчителя музики, залишаючись вірним своєму покликанню та не йдучи на компроміси з радянською системою.

З виходом Церкви з підпілля отець Василь став однією з ключових постатей її відродження, виконуючи обов’язки Протоігумена Чину Святого Василія Великого в Україні з 1988 по 1996 роки. У наступні вісім років він служив магістром новіціату в Крехівському монастирі, де формував майбутні покоління монахів. Окрім духовного проводу, ієромонах реалізував свій талант як поет, публіцист та бандурист, заснувавши у 1997 році літературний гурток «Крехівські дзвони» та залишивши багатий творчий доробок для Божого люду.

Стаття: бр. Тарас Дідик