У празник Введення в Храм Пресвятої Богородиці владика Петро звершив пастирський візит до парафії у Старому Яричеві з нагоди храмового празника. У цей урочистий день архиєрей уділив священичі свячення Тарасові Тису — вихідцеві цієї парафії, а також дияконські свячення піддиякону Андрію Кузьмі, який проживає у Старому Яричеві та звершує служіння дяка в місцевому храмі.

На подвір’ї храму владику радо привітали діти разом з адміністратором парафії о. Василем Ковалем, судовим вікарієм та деканом Новояричівського деканату.

Після Божественної Літургії зі словом подяки до присутніх звернувся нововисвячений священник о. Тарас. Він щиро поділився своїм шляхом духовного зростання та пригадав людей, яких Господь посилав йому для підтримки, поради та формування на дорозі покликання.

У вітальному слові адміністратор парафії о. Василь наголосив, що Тарас Тиса є вже сьомим вихованцем громади, який отримав священичі чи дияконські свячення, що є великою честю та благословенням для парафії.

Святкування завершилося спільним виконанням церковного гімну «Боже, великий, єдиний» та звершенням чину водосвяття.

«У цей святковий день ми зібралися у храмі, щоб почерпнути багато ласк для себе та своїх рідних, просити Божого благословення, щоб наш світ був наповнений Господньою присутністю. Бог хоче бути близько кожної людини, бо там, де перебуває Господь, там завжди панує мир і злагода.

Сьогодні, святкуючи Вхід у храм Пресвятої Богородиці, ми через призму цієї події вдивляємося у її глибоке богословське значення. Цю добру новину Господь посилає кожному з нас, і ми маємо поставити собі питання: яке значення вона має для нашого життя?

Божа присутність у історії спасіння

Дивлячись очима богослов’я на подію цього свята, згадуємо, що ізраїльський народ у Старому Завіті особливо відчував присутність Бога. Існувало два розуміння:

1. Бог є всюди, де б ми не були;
   
2. Бог дає видимий знак Своєї присутності у визначеному місці.
   

Так Господь установив Єрусалимський храм — місце, де Він перебував у винятковий спосіб серед свого народу, запевняючи його в безпеці та опіці.

Під час мандрів до Обіцяної землі Господь подавав численні знаки: серед них — розквітлий жезл Арона. Вся історія спасіння свідчить, наскільки Бог прагне бути присутнім у житті кожної людини.

Ізраїль вірив, що Господь приймає жертви у видимому храмі, але це не заперечувало Його невидимої присутності всюди.

Марія — живий кивот Божої присутності

Пресвята Богородиця є новим кивотом. Як колись у скинії зберігалися святині, так її пречисте лоно стало кивотом Божим, місцем, де замешкав Сам Господь.

Святкуючи сьогоднішнє свято, ми знову утверджуємося у вірі в Божу близькість і Його постійну присутність серед нас. Христос залишив нам своє Божественне навчання й перебуває з нами під видами хліба і вина, очікуючи кожного з нас у вічності.

Господь близько — Він ніколи не віддаляється від людини. Але чи людина завжди залишається з Богом?

У Введенні в храм ми величаємо Марію як кивот і місце Божої присутності. Згадуємо слова жінки, яка промовила до Ісуса: «Блаженне лоно, що Тебе носило…», а Христос навчає: блаженні ті, що слухають і виконують волю Божу.

Ми готуємося прийняти Ісуса у Святому Причасті, готуємося стати живим кивотом Божої благодаті.

Цей празник є особливим часом відпусту — щоб примиритися з Господом і прийняти Його до свого серця.

День гідності й свободи

Сьогодні також відзначаємо День гідності і свободи. Господь дав людині дар життя, свободи та гідності. Він наділив нас правом вибору. Свобода, зосереджена лише на амбіціях і бажаннях, веде до руїни, тоді як свобода, узгоджена з тим, що Бог хоче бачити в людині, веде до добра.

Цінність свободи полягає в тому, щоб дивитися на світ Божими очима і вибирати не зло, а добро.

Священичі покликання

Під час Літургії ми будемо учасниками Таїнства Священства — диякона Тараса, а піддиякона Андрія буде рукоположено в дияконство. Просімо, щоб Господь посилав щедрі покликання до священичого й монашого стану серед нашого народу. Покликані — це ті, хто зростає поруч із вами, хто виходить із вашого середовища і покликаний служити вам.

Нехай Господь благословить їх у священстві та вірному служінні Його Церкві.» – із проповіді владики Петра.