У неділю, 30 листопада 2025 року, коли Христова Церква згадує пам’ять святого апостола Андрія Первозванного, у храмі святого пророка Іллі в селі Стоянів Радехівського протопресвітеріату відбулося святкове богослужіння, яке очолив преосвященний владика Петро Лоза, єпископ Сокальсько-Жовківський.

Під час Божественної Літургії на малому вході адміністратора храму, о. Олексія Лупія, було іменовано митрофорним протоієреєм. Після зачитання декрету Блаженнішого Святослава владика Петро прочитав молитву та вручив найвищу церковну нагороду — митру.

За час свого душпастирського служіння о. Олексій доклав значних зусиль до відновлення релігійного життя на ввірених теренах:

• сприяв відкриттю та поверненню у власність УГКЦ храмів, які тривалий час були зачинені або не діяли;

• засновував нові парафії та гуртував громади для будівництва храмів;

• відкривав парафії УГКЦ у місцевостях, де раніше діяли громади інших конфесій;

• збудував 4 храми та 3 богослужбові каплиці;

• організував капітальні внутрішні та зовнішні ремонти у 6 храмах;

• сприяв поверненню значної кількості вірних до лона УГКЦ.

Отець Олексій вирізняється розважливістю, толерантністю, відповідальним ставленням до літургійних вимог, ревністю в апостольському служінні та сумлінним виконанням усіх доручень Правлячого Архиєрея. Користується пошаною й авторитетом серед духовенства, мирян та місцевої влади.

Після читання Євангелія єпископ звернувся до вірних із проповіддю на тему: «Щоб справдити закон — іди і роби так само». Владика наголосив, що для юдеїв самарянин уважався чужинцем, і саме тому його вчинок милосердя був таким промовистим та незвичним.

«Не можна було просто так допомогти. Він обмив рани вином, щоб вони загоїлися. Ми живемо у світі, де війна приносить багато зранень. Ті, хто вбиває й нищить, залишають за собою біль. І скільки потрібно часу та зусиль, щоб гоїти рани нашого народу, який кровоточить…

Ця притча говорить про час і про матеріальні засоби. Бо самарянин не просто пожертвував — він виявив увагу й милосердя до зраненої людини. І сьогодні є ті, хто потребує нашої допомоги. Скільки було збірок і пожертв — і є ще ті, кому ми потрібні. Наше волонтерство — це те, що ми можемо зробити, щоб допомогти. Ми не можемо бути скупими у скрутні часи, коли йдеться про загоєння ран, завданих людському тілу та тілу нашого народу», — зазначив владика.

Єпископ також підкреслив, що Господь у притчі вказує, хто є нашим ближнім, і Сам являє Своє обличчя в тому, Хто нахиляється над людством:

«Син Божий, залишивши небо, приходить до зраненої людини, яка страждає від гріха».

Після молитви у храмі зі словом подяки звернувся о. Олексій. Відтак було зачитано декрет про заснування катехитичної школи, яку владика Петро разом із духовенством освятив після завершення богослужіння.

Активних парафіян було відзначено подячними грамотами.

На завершення пролунала молитва за Україну.

Пресслужба єпархії