Перша неділя Великого посту є часом, коли ми згадуємо перемогу правдивої віри та вшановуємо святі ікони. Проте у Жовкві Торжество Православ’я промовило до нас не лише через величні розписи прокатедрального храму свщмч. Йосафата, а й через «живу ікону» Христового священства. Під час святкової Божественної Літургії Преосвященний владика Петро Лоза, Єпарх Сокальсько-Жовківський, уділив священичі свячення диякону Андрію Кузьмі. Ця подія стала особливим свідченням того, що Господь продовжує кликати робітників до свого виноградника. Роздумуючи над значенням ікони як вікна у вічність, владика Петро наголосив на важливості відновлення образу Божого в кожному з нас. Особливу увагу він приділив місії душпастиря, який покликаний відображати самого Христа:

«Кожен священник має стати «другим Христом» для себе… але й бути тією іконою Церкви для тих людей, для яких він служить. Яких він веде до Бога, яким об’являє Бога, говорячи своєю мовою про те, який є Бог».

Владика також звернув увагу на те, що кожен християнин є іконописцем власної долі. Ми не просто «малюємо» своє життя, ми його «пишемо», де кожен вчинок і кожен крок є штрихом у величному задумі Творця. Особливо гостро це відчувається під час Великого посту — періоду очищення, коли ми просимо Господа змити плями гріха з нашої душі, аби початковий образ Божий засіяв у нас з новою силою.
Для нашої єпархії поява нового священника — це великий дар і знак надії. Спільна молитва, яка підносилася під склепіннями прокатедри, об’єднала серця парафіян, родини та духовенства у подяці за нове покликання. Адже священство є не особистою заслугою людини, а виявом безмежної Божої любові та Його промислу в історії конкретної спільноти.

Бажаємо новопоставленому ієрею Андрію, аби його служіння було сповнене ревності та мудрості. Нехай Господь дарує сили йому та його родині, а зокрема дружині, яка розділяє цей жертовний шлях служіння.

Нехай кожен день священичого життя отця Андрія стає живою проповіддю Євангелія, яка допомагатиме вірним віднаходити дорогу до небесного первообразу.

Стаття: бр. Тарас Дідик