У неділю, 12 квітня 2026 року, коли весь християнський світ святкував Великдень, Преосвященний владика Петро Лоза, Єпарх Сокальсько-Жовківський, очолив урочисте богослужіння у Катедральному соборі Святих Первоверховних апостолів Петра і Павла в місті Сокаль. Архиєрей звернувся до вірян із проповіддю, присвяченою глибинному значенню Воскресіння Христового як перемоги любові та торжества вічного життя.

Розпочинаючи слово, владика зауважив, що сучасній людині часто бракує сил перед викликами життя, але саме Воскресіння дає відповіді на найскладніші запитання. Він наголосив, що Господь перетворює людську злобу на радість перемоги над смертю.

Центральною темою роздумів єпископа став невтомний пошук Бога за людиною, який триває від часів сотворення світу. Владика навів алегоричне порівняння з раю, де після гріхопадіння Творець шукав Адама:

«Як каже нам пророк Єремія ці слова: “Адаме, де ти?”. Бог шукає за людиною. І це шукання Бога за людиною, воно є невтомне. Воно постійне».

Архиєрей підкреслив, що найвищим виявом цього пошуку стало Втілення Сина Божого та Його жертва на Голгофі, де Він забрав на Себе гріхи всього світу. Бог не полишає людину навіть у моменті смерті, сходячи до самого гробу.

Особливу увагу владика Петро приділив образу порожнього гробу, зауваживши, що за задумом він був призначений для кожного з нас як наслідок гріха. Проте Христос Своєю присутністю змінив його призначення:

«І як на правду бажалося б, щоби оцей мій гріб був розложений для того, щоби там міг бути покладений Христос. Бо якщо Христос буде покладений до мого гробу, то це означає, що разом з Христом мій гріб стане порожній. Я також воскресну разом з Ним».

Єпископ пояснив, що Пасха є переходом людини від зла до добра та відновлення Божого образу, який був затьмарений гріхом. Це можливість повернути собі «синівство Боже» та впевнено крокувати життям без страху перед завтрашнім днем.

Згадуючи про хрещення, архиєрей нагадав вірним про їхню добровільну приналежність до Бога. Він закликав парафіян бути «живими храмами», які щонеділі та у свята поспішають до церкви, аби через причастя освятитися та відкупитися.

Проповідник також торкнувся теми обмеженості земного часу, цитуючи псалмопівця про 70 чи 80 років людського життя. Він наголосив, що Великдень дає надію на те, що гріб не є кінцем, адже християни очікують «життя майбутнього віку».

Окрему частину проповіді владика присвятив трагічним подіям війни в Україні, яка приносить багато ран нашому народові. Він провів паралель між нинішніми випробуваннями держави та Страсною п’ятницею:

«Можливо ще триває ця страсна п’ятниця для нашої України. Але святкуючи це свято, приходячи до Бога, віримо в те, що після тої страсної п’ятниці настане цей день перемоги, день воскресіння і для нашої української землі».

Єпископ закликав присутніх до особливої молитви за кожного українського воїна, захисника та захисницю, які зараз «тримають небо» над нашими головами. Він запропонував вірянам приймати святе причастя з наміром за тих, хто перебуває на фронті та не може сьогодні бути в храмі зі своїми родинами.

Владика Петро підкреслив, що для Бога немає нічого неможливого, якщо ми маємо віру та не сумніваємося у своїх серцях. Великдень є святом нашої віри, без якої, за словами апостола Павла, проповідь була б марною.

На завершення Літургії архиєрей побажав громаді Сокаля відчути присутність воскреслого Бога, який кличе кожного на ім’я: «Де ти є в обіймах Божих? Не встидайся Мене, не ховайся від Мене». Спільна молитва завершилася багатоголосим «Христос воскрес!», що відлунювало надією на мир та відродження.

Стаття: бр. Тарас Дідик