10 травня 2026 року, у неділю Самарянки, давній Монастир святого Миколая у Крехові став осередком духовного торжества. Численні прочани та духовенство зібралися під покровом святого Миколая на відпуст з нагоди перенесення його мощей.

Святкову Божественну Літургію очолив Преосвященний владика Петро Лоза, Єпарх Сокальсько-Жовківський. Разом з єпископом молилися протоігумен провінції Найсвятішого Спасителя о. Йосиф Кралька, ЧСВВ, протоігумен провінції св. Миколая о. Франциск Онисько, ЧСВВ, ігумен Крехівського монастиря о. Володимир Маланюк, ЧСВВ, ігумени монастирів провінції та інші запрошені священнослужителі. Богослужіння співом супроводжував хор під керівництвом о. Василя Мендруня, ЧСВВ, який, незважаючи на своє 80-ліття, продовжує ревно свідчити про Бога через мистецтво співу.

Роздумуючи над євангельською подією зустрічі Христа з жінкою-самарянкою, владика Петро наголосив на важливості особистої зустрічі людини з Богом. Він зауважив, що цей діалог став для жінки особливим іспитом сумління, який вивів її до світла правди, бо «Усвідомлення того, перед ким ти стоїш. Хто зараз з тобою розмовляє. Хто є оцей Ісус, який тут сидить біля криниці».

Владика підкреслив, що правдива віра ніколи не може бути приватною справою, вона завжди потребує свідчення, бо «людина віруюча в своєму житті завжди хоче поділитися своєю вірою». Кожен християнин покликаний стати апостолом у світі, «щоби інші, дивлячись на нас через наші слова, через наші вчинки, пізнавали оцього доброго, люблячого, милосердного Бога». Святий Миколай же є для нас прикладом такої дієвої віри, адже він «не був байдужий до людського страждання, не був байдужий до людської нужди».

Оскільки святкування збіглося з Днем матері, архієрей приділив особливу увагу темі материнства.

«Ми щиро вітаємо всіх наших матерів. Обіймаємо і дякуємо, дякуємо за цей дар життя, що ви, наші дорогі матері, подарували нам, вашим дітям. Сьогодні, напевно, є важливо, щоби побути десь зі своєю мамою, якщо це є можливо, подякувати за цей час виховання, за ці недоспані часто ночі, за ці переживання, вболівання, які мама завжди вкладає і супроводжує свою дитину. А для тих наших матерів, які відійшли від нас і перебувають у вічності, щоби ми завжди на наших устах мали молитву і пам’ять про них. Бо, дорогі матері, сьогодні ми з великою пошаною, любов’ю і вдячністю за кожну з вас, за ту, яку вибрав Господь для мене як на матір, щоби я міг втішатися тим життям, що маю.»

Владика також висловив слова підтримки матерям, які втратили своїх дітей на війні, зауваживши, що «материнські обійми ніколи не залишають свою дитину». Він закликав парафіян пам’ятати про ту велику ціну, яку платять наші захисники, та підтримувати їхні родини молитвою та увагою.

«Напевно, сьогодні в цей непростий, нелегкий час ми маємо багато матерів, які переживають жалобу. Жалобу втрати своїх дітей через цю жахливу і несправедливу війну. Через те, що ворог прийшов на нашу землю, що нас нищить, стирає з лиця землі. Але вони, ті, які мають це зранене материнське серце через втрату своєї дитини, через втрату того, хто мав би на склоні віку доглянути за своєю мамою, сьогодні вони також потребують і нашої підтримки і молитви. Але, дорогі матері, пам’ятайте, що навіть тоді, коли ваша дитина перебуває у вічності, що стоїть перед Божим престолом, що навіть і тоді вона має можливість пам’ятати і молитися за вас. Ми пам’ятаємо тих, хто від нас відійшов, але також віримо, віримо як віруючі християни, як люди, які вірять в те, що не за людиною є це останнє слово, а за Богом.»

Під час урочистостей також було згадано про важливу місію Крехівського монастиря — роботу з людьми, що страждають від залежностей. Настоятель обителі о. Володимир оголосив про діяльність спільноти «Ченаколо», яка допомагає віднайти сенс життя через християнські цінності. Зараз біля монастиря триває будівництво осередку спільноти, який стане символічною 15-ю стацією Хресної дороги — стацією Воскресіння.

Владика Петро в свою чергу запросив усіх на спеціальну прощу «Молитва за зцілення від залежностей», яка відбудеться в обителі 6 червня.

На завершення богослужіння владика Петро уділив усім присутнім повний відпуст та архієрейське благословення. Свято закінчилося багатоголосним «Многая літа», що відлунювало надією на заступництво святого Миколая та Пресвятої Богородиці для всієї української землі.

Нехай Воскреслий Господь наповнює ваші серця мужністю та тією живою водою, що веде до життя вічного.

Стаття: бр. Тарас Дідик