Світлий понеділок, 13 квітня 2026 року, став днем особливої духовної радості для Сокальсько-Жовківської єпархії. У прокатедральному соборі святого священномученика Йосафата в м. Жовква Преосвященний владика Петро Лоза очолив святкову Божественну Літургію, під час якої відбулося народження нових служителів Христової Церкви.

Цього дня архієрей здійснив чин поставлення свіченосця, читця і співця, а також чин поставлення піддиякона для чотирьох братів-семінаристів нашої єпархії: Богдана Солопа, Назара Рогаля, Маркіяна-Романа Крищука та Ярослава Легедзи. У храмі єпископа тепло вітала громада на чолі з адміністратором парафії о. м. Михайлом Ткачівим.

Розпочинаючи свою проповідь, владика Петро звернув увагу вірян на глибокий зміст Євангелія від Івана, яке традиційно читається у цей період. Він наголосив, що саме в цих текстах відкривається фундамент нашого життя:

«Відкривається для нас основа нашої віри. В якого Бога ми віруємо? Який цей Бог є для нас?»

Архиєрей провів історичну паралель із першими віками християнства, нагадуючи, що свято Пасхи завжди було часом хрещення нових членів Церкви. Свідченням цього є білий одяг – крижма, у якій новоохрещені ходили цілий тиждень, проголошуючи світові свою приналежність до Спасителя.

Особливу увагу єпископ приділив природі віри, яка ніколи не може бути лише особистою чи прихованою справою людини. Порівнюючи віру з емоцією радості, яку неможливо втаїти, владика зазначив:

«Віра, вона має в собі таку природу, що ніколи вона не є зарезервована для мене одного. Коли я пізнаю істину в цій вірі, коли пізнаю самого Бога, то про цього доброго Бога я хочу розповісти цілому світові.»

Центральною темою роздумів стало значення самого слова «Пасха» як переходу. Владика підкреслив, що Воскресіння Христа – це не просто історична подія, а заклик до постійної внутрішньої переміни кожної людини:

«Ця Пасха означає перехід. Зміну. Від неволі до свободи. Від смерті до життя. Від зла до добра.»

Владика Петро закликав вірян бути християнами не лише в стінах храму, а й у кожному моменті повсякденного життя: вдома, на роботі чи на вулиці. Він наголосив, що пам’ять про Божу присутність є найкращим захистом від гріха:

«Я є християнин не тільки в церкві. Я є християнин і в себе вдома, я є християнин і на роботі. Коли людина перебуває в тій думці, що зараз зі мною є Бог, тоді навіть і зло не буде людини чіпатися.»

Владика також нагадав, що Господь у Своєму Воскресінні переміг усю людську жорстокість та ненависть. Не злі наміри людей, що призводять до смерті, мають останнє слово в історії, а торжество Божої любові та Його заклик: «Мир вам».

Після Лібургії владика звернувся до нових піддияконів. Він побажав їм успішно завершити навчання в семінарії та стати ревними проповідниками доброї новини. Єпископ нагадав їм про важливість їхнього служіння біля престолу:

«Щоб ви були тими, хто прислужить і допоможе біля престолу. Аби ви були ревними в тому, щоб ходити зі свічкою і служити в цьому Божому храмі для прослави і величі Божого імені.»

Від піддияконів також пролунало слово подяки Господу та архієрею за дар покликання. Брати висловили глибоке усвідомлення відповідальності свого кроку:

«Господь це зробив не випадково, що це є Божий задум. Він довірив нам свою любов і просто довірився. Просимо вашого благословення на подальше служіння, яке ми будемо старатися виконувати гідно.»

Завершуючи торжество, владика Петро Лоза звернувся до громади зі словами надії на майбутнє Церкви, цитуючи євангельську істину:

«Завжди пам’ятайте, що жнива великі, а робітників мало. Ми всі молимося за тих добрих робітників у винограднику Христовому.»

Щиро вітаємо нових піддияконів Богдана, Назара, Маркіяна-Романа та Ярослава! Нехай Господь кріпить вашу віру та дарує сили гідно нести це служіння на славу Божу та добро нашого народу на українській землі.

Стаття; бр. Тарас Дідик